"Босий мандрівник із торбинкою за плечима"
Сьогодні відзначаємо 292 річницю
від дня народження видатного українського
просвітителя-гуманіста, філософа, поета і
педагога Григорія Савича Сковороди.
Давня українська література була невичерпним
духовним джерелом для наступних поколінь,
а Сковорода - золотим мостом між
давнім і новим українським письменством.
І хоч правда, що Сковорода "тікав від
людей", але робив це заради людей, щоб
постати перед рідним народом у високому
Один із сучасників філософа так малює його образ: "Можна назвати його
безсрібним; не було в нього ніякого майна: що було на ньому, то лиш
було його. Дідусь вищий середнього зросту, в сірому байковому сюртуці,
в українській овечий шапці, з палицею в руці, за мовою справжній
малоросіянин, здався мені стомленим і задумливим... Не стяжав він ні
золота, ані срібла,- але народ не за те приймав його під свої покрівлі:
навпаки, хазяїн хати, куди він заходив, перш за все оглядав, чи не треба
було щось поправити, почистити, змінити в його одежі та взутті; все
те негайно й робилося. Мешканці тих, особливо, слобід та хуторів,
де він зупинявся, любили його, як рідного. Він віддав їм усе, що мав; не
золото й срібло, а добрі поради, умовляння, настанови, дружні докори...
Втішався, що труд його мандрівного життя не був безплідний".
Комментариев нет:
Отправить комментарий