Казка
про Іменник
Автор: Сігіда Владислав, учень 5 - А класу
Одного разу юний Іменник вирішив залишити царство правопису. Він подумав : «Є така частина мови, яка
називається займенником, то якщо вона так називається, нехай буде замість
мене». І пішов геть.
Усі мешканці кинулися його шукати, але ніде не знайшли. І призначили
Займенника виконувати роль Іменника на
письмі. Спочатку усе йшло гарно, але потім в нього були помилки на письмі,
наприклад: він покликав її, а вона відповіла , що зайнята. Це вже вислів, в
якому щось не так, губиться сенс. Справді, посудіть самі.
Іменник тим часом ходив по світу і дивувався. Він вперше побачив м’який знак. А
потім він вирішив піти до російського
царства правопису. Він вперше побачив твердий знак, букву Ё. Та як його там не
розважали, йому було сумно. Він сумував за Батьківщиною. Іменник
сфотографувався з усіма мешканцями і пішов додому. Коли він дійшов,
то мешканці царства правопису почали радіти і радо прийняли Іменника на стару
посаду. Іменник там і досі, але він вже не гарний юнак, а старий та впертий дід
, який нікому і ніколи не поступиться
своєю посадою.
Завантажити
Комментариев нет:
Отправить комментарий