Я роблю це так

Використання досягнень науки у системі роботи вчителя - основа розвиткутворчої особистості учня

Майстер- клас «Я роблю це так» 

(галявина педагогічних ідей)

Форма : інтегроване  (лекційно-практичне) заняття

Тема:   «Творчий педагог - успішні в житті  учні»

        

                                         Хід

Слайд

- Шановні колеги, рада вітати вас на  майстер - класі .

Це перший наш місток
На річці дружби й розуміння,
На хвилях творчості, майстерності, думок
Й педагогічного горіння.

  Проблемна  тема, над якою я працюю - це «Формування креативної компетентності на уроках  української мови та літератури  шляхом

впровадження сучасних педагогічних технологій».  Мета моєї роботи як учителя полягає в тому,  щоб розвинути свідоме ставлення до навчання, прагнення до саморозвитку, самовдосконалення, створити атмосферу співробітництва взаємодії вчителя і учня, створити оптимальні умови для розвитку креативних здібностей дитини на уроках української мови та літератури, сприяти розвитку життєвих компетентностей особистості, яка не загубиться на роздоріжжі і впевнено увійде в життя.

 Тож тему майстер – класу  я  обрала таку : «Творчий педагог - успішні в житті учні».  Кредо   заняття : «Коли я передаю знання іншим, я самовдосконалююсь».

Форма  проведення – галявина   педагогічної майстерності . Покажу методи , прийоми , які  можуть розвинути креативні здібності учнів. 

    Тож запрошую вас до плідної співпраці.

 Хоча  сьогодні  зимовий день,  давайте уявно  перенесімося на літню галявину, на  яку  залетіли  різнокольорові  метелики. Прошу  вибрати   собі  одного.

   ( вибирають  під пісню « Про метелика»)

Слайд      Прийом « Лови комплімент».

Подаруйте  метелика сусідці і зробіть комплімент.

(заслуховуємо компліменти)

Отримали порцію гарного настрою?  Приступаймо ж до роботи. Займіть місця з метеликами свого кольору.

  Пропоную  вам  вправи для розвитку креативного мислення.

На столах лежать завдання  і інструкції  щодо виконання.

                                                    І

І— Вправа  5+5

ІІ – Вправа « Однакова літера»

ІІІ  - Вправа «Одна частина мови»

                                                      ІІ

 Написати оду  своїй групі.

Ода  - це  хвалебний вірш , тому не бійтеся  прославляти, рекламувати, створювати популярність.

     ( 3 хвилини на завдання, працюють під легку музику)

Захист творчих робіт

Метод «Сторітеллінг»

  Після  плідної  креативної  праці  давайте повернемось до мудреця. Яку ж відповідь він надав вельможі?

             (  Зачитую)

Якими б не були новітні технології,  сучасні методи навчання, ключовою фігурою  залишається вчитель. Так, дійсно, все залежить від нас. Яких учнів випустимо в життя, в такому  суспільстві  будемо жити.

І зараз я прошу  засіяти квітами – ідеями  нашу педагогічну галявину.

( На  столах вже підготовлені квіти з написами методів, прийомів)

Прошу називати  методи і прийоми  і прикріплювати на  нашу галявину

Рефлексія «Незакінчені речення»

(На слайді  записані  питання…)

1)    Як же я раніше міг не знати….

    2) На майстер -  класі найбільшим відкриттям             було…..   

3) Після цього майстер – класу  я намагатимусь….

 Слайд

І на завершення нашого  заняття  хочу запропонувати вам рецепт цілющого креативного  напою, який складається  з таких компонентів:

-         Екстракт  багатої фантазії

-         Настій  оригінальних  думок

-         Бальзам  неповторних мрій

-         Коктейль імпровізації

-         Відвар  миттєвих творчих рішень

-         Кава   успіху

-Дякую  за співпрацю і бажаю вам творчих успіхів!

 І на згадку про наш  майстер - клас   подарую вам  маленькі обереги    та  буклети.

Курсова робота

з теми : «Розвиток пізнавальної активності учнів на уроках української мови та літератури через впровадження ІКТ»

                                                                                                                  

«Повноцінними є тільки ті знання, які

дитина здобула власною активністю»

(Йоганн Песталоцці)

                                                        Вступ

Розбудова системи освіти України, її докорінне реформування мають стати  сьогодні основою відтворення інтелектуального, духовного потенціалу народу, виходу вітчизняної науки, техніки і культури на світовий рівень, національного відродження, становлення державності та демократизації суспільства.

       Закон України „Про освіту”, Типовий Статут середнього навчально-виховного закладу , Державна національна програма „Освіта”

(Україна ХХІ століття) поряд з іншими напрямками освітньої діяльності велику увагу приділяють навчанню учнів державної мови.

Українська мова – неоціненна національна святиня, скарбниця духовних надбань народу, запорука його подальшого культурного прогресу. Основна мета її вивчення в загальноосвітніх закладах України  полягає у формуванні національно свідомої, духовно багатої мовної особистості, яка володіє вміннями і навичками вільно, комунікативно виправдано користуватися засобами української мови, утверджувати її статус як рідної і державної.                 

Головними завдання навчання мови є:

• виховання потреби у вивченні мови;

• формування духовного світу учнів;

• вироблення у школярів умінь і навичок  користування засобами мови в 

   різних життєвих ситуаціях;

• засвоєння учнями базових орфоепічних, граматичних, стилістичних 

   умінь.

У сучасному динамічному і складному світі для діяльності людини важлива не стільки сума знань, скільки вміння самому здобувати знання й користуватися ними доречно. Особливої уваги набуває вміння мислити, тобто вичленовувати й аналізувати явища, помічати в них суттєве, робити певні висновки, давати оцінки й приймати своєчасні виважені рішення.

Для цього повинна готувати дітей сучасна шола. Найбільше сприяє розвитку мислення дітей вивчення рідної мови. Саме вона відбиває все розмаїття світу, через неї дитина дістає знання про навколишній світ.

Серед широкого загалу засобів впливу на особистість школяра спостерігаємо засилля мас-медіа, причому низькопробної продукції. Тільки завдяки силі мистецтва слова учень може стати носієм кращих надбань національної і світової культури, в ньому розвинеться здатність до саморозвитку, самовдосконалення. Слово, як добрий символ, є своєрідим місіонером, що здатен переконати, покликати за мудрим, правдивим носієм тисячі людей.

Як відомо, любов до предмета у будь-якому навчальному закладі починається з учителя. Важко не погодитися зі словами фахівців: „Коли в учителя  в голові сумніви, то в учнів – цілковита темрява”.Завдання кожного вчителя – словесника  –  навчити пізнавати, діяти,  розинути бажання досліджувати, і врешті–врешт, навчити  вчитися.

Уроки рідної мови, літератури – найбільш універсальні форми впливу, які сприяють:

• розкриттю розумових і творчих здібностей, талантів;

• вихованню  розвиненої високоосвіченої людини;

• поглибленню громадянської відповідальності;

• забезпеченню морально-етичних навиків;

• формуванню глибоких патріотичних почуттів.

  Однією з вирішальних умов оновлення навчального процесу в середній школі є розвиток пізнавальної активності учнів.

Пильна увага вчених, методистів до проблеми пізнавальної активності школярів у процесі навчання характерна для всіх періодів розвитку школи. Виникнення її відносять до „сократівських дискусій”. Дидактичні теорії А.Я.Коменського, Ж.-Ж. Руссо, І.Г.Песталоцці, А.Ф.Дістервега містили думки про необхідність розвитку пізнавальної активності в процесі навчання.

 Видатний слов'янський просвітитель і педагог ХVІІ століття

Я.А. Коменський засуджував школу свого часу за те, що вона вчить дітей дивитись на світ чужими очима, мислити чужим розумом, і вимагав розвивати здібності розуміти речі.

А.Дістверг відзначав, що пізнання не повинно обмежуватися сприйняттям образів, воно повинно проникати в їх суть. Для навчального пізнання вкрай важливо, у який спосіб учні намагаються осягнути суть явищ. А.Дістверг досить точно це сформулював: „Поганий учитель підносить істину, хороший вчить її знаходити”.

Основи теорії активізації навчання були закладені на межі 70-х років минулого століття у дослідженнях психологів та педагогів І.Я.Лернера, А.М.Матюшкіна, М.І.Махмутова, М.Н.Скаткіна. 

Значну увагу розвитку активності приділяли В.Г.Бєлінський, М.О.Добролюбов, М.Г.Чернишевський, К.Д.Ушинський, В.П.Вахтерєв, П.Ф.Каптєрєв, В.О.Сухомлинський, П.М.Груздєв, Н.О.Половнікова та інші мислителі, педагоги.

  У другій половині ХІХ століття  відомий російський педагог                                             К.Д.Ушинський висловлює таку  думку: „ …Ми вчимося розмовляти майже виключно з книг і  пробавляємося чужими фразами…Не вміти добре висловлювати свої думки – недолік, але не мати самостійних думок – значно більший недолік, самостійні ж думки витікають тільки з самостійних здобутих знань”. Він розробив методику навчання, засновану на принципах активної і самостійної діяльності учнів.

 Великого значення проблемі активності приділяють і сучасні методисти: О.Я.Савченко, Г.Ф.Денисовець, М.М.Шкільник, Л.В.Скуратівський, Г.В.Сирота, В.І.Лозова, В.В.Пилипчук, В.О.Онищук, І.І.Родак.

Теоретичні та експериментальні дослідження психологів переконують, що активізація навчальног процесу виявляється не тільки у збільшенні об'єму потрібної інформації, її ущільненості та комплексності, а й у створенні дидактичних і психологічних умов осмисленості навчання учнями, залучення їх до пізнавальної діяльності на рівні не лише інтелектуальної, але й особистої і соціальної активності.

Знання вчителем психологічних закономірностей розвитку пізнавальної активності школярів дозволяє розуміти і правильно оцінювати діяльність учнів, аналізувати різноманітні суперечливі результати навчальної роботи.

Термін  „активність”  походить від латинського асtіvиs і означає діяльний, енергійний, ініціативний. Щодо поняття „пізнавальна активність”,то у психологічній та дидактичній літературі немає єдиного підходу до його визначення.

На основі аналізу різних підходів до трактування поняття „пізнавальна активність”, можна виділити в них спільну рису – це якість особистості, яка виявляється в направленості і стійкості пізнавальних інтересів, потягу до ефективного оволодіння знаннями і способами діяльності, в мобілізації вольових зусиль, спрямованих на  досягнення навчально-пізнавальної мети.

Активізація  навчальної діяльності учнів  - одна з головних умов свідомого засвоєння ними навчального матеріалу. Учень повинен не просто засвоїти певну систему знань, а й навчитись аналізувати, порівнювати, узагальнювати.

Пізнавальна активність – ціннесне та складове навчання школяра, яке інтенсивно формується у шкільні роки. Прояви його у кожному віці ширші й багатші; вони впливають на продуктивність навчання, активізацію всієї навчальної  діяльності. Цінність уроку частіше всього визначають через активість учнів.

Пізнавальну активність можна вважати підготовчою сходинкою самостійності. Вона пов'язана з ініціативою, пошуком різних шляхів вирішення навчально-пізнавальних завдань без участі дорослих та допомоги інших. Від розвитку самостійності залежить активність дитини в майбутньому, її вміння вирішувати складні життєві ситуації.

Вияви пізнавальної активності та самостійності різноманітні, їх важко обмежити. Вони виражаються:

       • в цілеспрямованості пізнавальних дій;

       • в характері знань, умінь, способів діяльності,  мобільності їх     

          використання, змісті питань, звернених до вчителя;

       • в бажанні розширити і поглибити пізнавальну діяльність через широке   

         коло знайомства з довідковою, науковою літературою.

Активність та самостійність учнів виявляється у психологічному настрої їх діяльності: зосередженості, уважності, розумових процесах, в інтересі та особистій ініціативі.

Важливим компонентом пізнавальної самостійності є змістовно-оперативний. Він передбачає володіння учнем певними знаннями і способами  їх здобуття самостійно. Тут  вчителю необхідно застосовувати науковий підхід до викладання, частково-пошуковий і дослідницькі методи, прийоми укріплення дидактичних одиниць, модульного навчання.

Пізнавальна активність  учнів забезпечується у першу чергу шляхом мотивації навчальної дяльності. Вона є джерелом активності учня.

Мотив – це сукупність зовнішніх і внутрішніх умов, які викликають активність суб'єкта і визначають його спрямованість. Саме завдяки правильному мотивуванню діяльності виникає потреба задовольнити суперечності між мотивом необхідності пізнання й можливостями задовольнити їх власними силами.

Мотивація пізнавальної діяльності характеризує відношення людини до оточуючого світу і пов'язана з виникненням потреби в пізнанні. Якщо потреба виражає необхідність, а мета – конкретизовану проблему, то мотиви  характеризують внутрішні причини цих процесів.

ПІДВИЩЕННЯ ПІЗНАВАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ УЧНІВ З МЕТОЮ РОЗКРИТТЯ ЇХ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ

„Завдання школи, - писав В.О. Сухомлинський, - побачити в кожному вихованцеві „живинку”, корінь, що живить його духовні сили, а це значить якомога більше уваги індивідуальній роботі з кожним учнем, повага до думок і почуттів вихованців, коректна допомога в особистісному самовизначенні, цілеспрямована особистісна підготовка до самостійного життя... Безперечно, що розвиток особистості учня – це його рух від незнання до знання, збільшення його фізичних та моральних сил, набуття певного життєвого досвіду, відмирання старих якостей і зародження нових. Відповідно до цього особистісно-орієнтоване навчання визнає самобутність і самоцінність кожного учня, який володіє неповторним суб’єктивним досвідом, спираючись на який, організується й саме навчання. Усе це може реалізуватися через діяльність, яка має не тільки зовнішні атрибути спільності, а й своїм внутрішнім змістом передбачає співпрацю, саморозвиток суб’єктів навчально-виховного процесу, виявлення особистих функцій учителя, вихователя і учня-вихованця.

      Потрібно створити такі умови навчання, які сприяли б найбільш повному розвитку кожної особистості. І над цим питанням я працюю. Пізнавальна активність виявляється в потребі й умінні учнів самостійно мислити, орієнтуватися в новій ситуації, самому бачити питання, задачу і знайти підхід до їх розв’язання, в умінні самостійно аналізувати складні навчальні завдання і виконувати їх без сторонньої допомоги. Основою розвитку пізнавальної діяльності є активний характер навчання. Тільки активна діяльність самого учня є запорукою його успішного розвитку. Саме ця проблема і є однією з найактуальніших на сучасному етапі розвитку школи.

Активізація пізнавальної та розумової діяльності учнів на уроках української мови та літератури

      Кожен вчитель має право на вибір рівня активізації, який залежить від наявного часу на вивчення теми, якості підготовки школярів і самого вчителя, змісту матеріалу та розвиваючих і виховних завдань уроку. За достатньої кількості часу можна забезпечити найвищий рівень активізації - дослідницький, який є важливим аспектом навчального процесу. Дослідницька робота спонукає учнів до пошуку цікавої інформації, активно формує вміння й навички, бажання самоосвіти, саморозвитку і самовдосконалення, збуджує інтерес до знань з рідної мови та викликає позитивні емоції від досягнутого.

       Великого значення у навчанні слід надавати проблемності, яка створює сприятливі умови для розвитку пізнавальних здібностей учнів, прищеплює і розвиває у них навички самостійного набуття знань. Суть проблемного навчання полягає в тому, що перед учнем ставляться завдання, розв'язання яких вимагає від нього не просто запам'ятати суму фактів, а дослідити, розглянути їх у зв'язках з іншими фактами, користуючись при цьому різними способами й прийомами опрацювання матеріалу. Матеріал з української мови та літератури дає змогу під час опрацювання більшості тем створювати проблемні ситуації на різних етапах навчання: під час засвоєння нових знань, систематизації та узагальнення їх, у процесі вироблення вмінь і навичок, застосуванні знань на практиці. Зрозуміло, що при розв'язанні будь-якого проблемного завдання, учень працює самостійно. При чому продуктивно працюватиме лише той, у кого сформовані відповідні уміння і навички самостійної роботи. Самостійну навчальну діяльність, як правило, організовує і скеровує вчитель, але основні зусилля для її здійснення має докладати сам учень. Щоб активізувати пізнавальну й розумову діяльність на уроці, можна, наприклад, запропонувати ряд запитань, на які немає прямої відповіді в підручнику. Так, під час вивчення теми „Складне речення” дев'ятикласникам пропоную розв'язати такі запитання:

-  що спільного і відмінного між складнопідрядним реченням з підрядною означальною частиною і простим реченням з дієприкметниковим зворотом?

-  як відрізнити складнопідрядне речення з займенниково-означальною частиною від складнопідрядного з підрядною з'ясувальною частиною?

-  з-поміж складних речень визначити речення сполучникові та безсполучникові, пояснити розділові знаки та смислові відношення у складних безсполучникових реченнях;

-  яке із запропонованих речень можна замінити складнопідрядним? А яке складносурядним? (учні зроблять висновок, що за характером смислових зв'язків між складними частинами безсполучникові речення поділяються на 2 групи, а  саме: з однорідними і неоднорідними частинами) тощо.

Такі запитання спонукають дітей самостійно міркувати, аналізувати й робити висновки. Знання, таким чином, не даються в готовому виді, а є результатом активної розумової діяльності учнів.

Великі можливості для розвитку пізнавальної активності й самостійності виникають під час повторення, систематизації та узагальнення вивченого. Засобом розвитку пізнавальної активності та самостійності є система пізнавальних завдань. Педагогічною суттю кожного виду завдань є залучення учнів до самостійної пошукової діяльності. Це евристичні й проблемні завдання,  пізнавальні та проблемно – ситуативні вправи, пошукові завдання.

Сучасна методика спонукає учителя якнайбільше приділяти уваги самостійності учнів в опрацюванні навчального матеріалу, а це, у свою чергу, без зацікавленості з боку учнів, без їх інтересу до навчального предмета просто неможливе. Тому я на уроках створюю нестандартність через використання самого навчального матеріалу.

Так ось, при вивченні теми “Правопис слів іншомовного походження”, знаючи, що учні вивчають англійську та французьку мови, кажу, що з ціма мовами, як і з будь – якою іншою, українці знайомі ще з дитинства. Для п’ятикласників таке повідомлення несподіване. Разом із дітьми називаємо слова англійського походження. Продовжую розповідь про інтернаціональну лексику. Кажу, що граматика, географія, політика, музика зрозумілі на всіх європейських мовах. Ставлю запитання: „Чому важливо знати слова іншомовного походження?”

 Наприклад, вивчаючи тему „Якісні та відносні прикметники” ставлю проблемне запитання: коли відносні прикметники будуть якісними?

Проведемо дослідження:  срібна роса

                                             срібна ложка

                                             холодний погляд

                                             холодний вітер

                                             кам’яне  серце

                                             кам’яний будинок

Серед нестандартних уроків, що входять у практику сучасної освіти, є інтегроване заняття-дослідження.

Практика встановила, що результативність навчання пропорційно залежить від застосування методу. Якщо інформаційно-пояснювальний дає лише 5-10%, частково-пошуковий – 30-50%, то дослідницький метод підвищує цей показник до 75-90%. Ось чому для кожного вчителя основним завданням має бути спрямування та заохочення учнів до активного й самостійного дослідження як на уроці, так і в позакласний час.

Під час використання дослідницького методу учні розвивають свою творчу діяльність на всіх етапах роботи, свідомо оволодівають методами наукового пошуку, їх практичним застосуванням, виконують, по можливості, всі або більшість завдань дослідження, порівнюють факти, узагальнюють і роблять висновки, оформляють власні творчі роботи.

         Найчастіше предметом аналізу на такому уроці виступають багатопланові об´єкти, інформація про сутність яких міститься в різних навчальних предметах. Традиційний шлях проведення інтегрованих занять-досліджень: зміст навчального матеріалу + опора на інформацію інших предметів + актуалізація раніше вивченого + міжпредметні зв´язки + використання різних видів мистецтв + єдність і взаємопроникнення матеріалу. Безумовно, такий урок вимагає різних методів, прийомів і форм роботи з теми.

        Як приклад такого нестандартного інтегрованого заняття наведу фрагмент уроку з літератури в 5 класі.(Додаток № 1)

         Робота учнів на такому уроці дає їм змогу не репродуктивно сприймати нове, а спонукає, розвиваючи набуті раніше вміння й навички, самостійно здобувати нові знання, творчо їх опрацьовувати. Це сприятиме становленню вільної, творчо мислячої особистості, такої потрібної сьогодні нашому суспільству.

         Одним із засобів активізації пізнавальної та розумової діяльності, формування інтересу до предмета є систематичне використання міжпредметних зв'язків. У процесі викладання рідної мови та літератури для цього є сприятливі умови. Різноманітні й багатогранні зв'язки з історією, географією, російською мовою і світовою літературою, мистецтвом, музикою, етнографією та іншими науками сприяють збудженню інтересу до навчання, до інших предметів, створюють сприятливі умови для цікавого навчання на уроках мови і літератури. Елементів ефективного використання міжпредметних зв'язків дуже багато: опорні знання з історії необхідні під час вивчення літератури; на уроках розвитку мовлення вже  обов'язковим стало використання картин, ілюстрацій; навчаючи учнів виразно читати художні твори, обов'язково користуємось аудіозаписом і т.д. Вдало застосовані міжпредметні зв'язки розвивають і вдосконалюють творчі здібності учнів, збагачують  словниковий запас і розширюють кругозір.   

Одним із способів підвищення ефективності занять з мови є використання ситуативних завдань, що сприяють розвиткові самостійності й пізнавальної активності учнів у здобуванні знань. Творчий підхід у навчанні передбачає розвиток пізнавальних можливостей учнів, формування їхньої активності. Використання ситуативних завдань спрямоване не тільки на одержання учнями певної суми знань, а й на їхній загальний розумовий розвиток, створення й розв’язання таких завдань на уроці сприяє кращому запам’ятовуванню вивченого, активізує пізнавальну діяльність учня, виробляє навички самоосвіти. Основні види ситуативних завдань такі:

-    дати відповідь на питання, сформульованого щодо певної ситуації;

-         вибрати із запропонованих варіантів правильну розв’язку;

-         самостійно сформулювати проблему (питання) на основі заданої ситуації;

-         розв’язання завдань на основі знань, діагностики й прогнозування поведінки учасників ситуації;

-         пошук або конструювання ситуацій з  використанням літературних джерел чи фактів реальної практики;

-         проаналізувати ситуацію, вдаючись до різноманітних поєднань творчих завдань попередніх типів.

Ситуативні завдання використовуються в навчальному процесі під час засвоєння понять „мовлення”, „мовленнєва ситуація” як тренувальні вправи, що сприяють виробленню мовленнєвих умінь і навичок. Застосування різних за змістом і формою творчих завдань у процесі вивчення фонетики, граматики й правопису сприяє активізації пізнавальної діяльності школяра.

Використання інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) з метою активізації пізнавальної діяльності учнів

Проблема використання інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) з метою активізації пізнавальної діяльності учнів є однією з найбільш актуальних проблем сучасної освіти. Питанням застосування інформаційно-комунікаційних технологій присвячені праці З.А. Бешенкова, Б.С. Гершунського, Р.С. Гуревича, М,В Захарової, М.Ю Кадемії, М.В Морзе І.У. Роберт, Н.У. Софронова,  J.J. Wellington та ін.

 Аналіз змісту результатів досліджень, присвячених проблемі використання ІКТ в навчально-виховному процесі, дозволяє зробити висновок про недостатню сформованість загальних концепцій, які дозволяли б в єдиній системі понять охопити і представити факти, накопичені у практиці.

 Центральним предметом психолого-педагогічних досліджень нині стала проблема розробки і впровадження педагогічних технологій, оскільки саме в цій галузі зустрічаються взаємні інтереси теорії і практики виховання і навчання. Конструювання і реалізація педагогічних технологій в навчально-виховному процесі вимагають розробки практичних рекомендацій для їхнього використання в загальноосвітній школі.

 Актуальність проблеми дослідження визначається тим, що сучасні ІКТ відкривають учням доступ до нетрадиційних джерел інформації, дозволяють реалізувати принципово нові форми і методи навчання, які підвищують ефективність засвоєння навчального матеріалу. Застосування засобів інформаційних комунікаційних технологій створює величезні можливості для вдосконалення навчання, для створення умов активізації пізнавальної діяльності учнів у процесі самостійної роботи. Згідно концепції інформатизації освіти передбачається застосування ефективних засобів та організаційних форм навчальної роботи з використанням нових інформаційних технологій навчання, забезпечення впровадження їх у традиційні методи і засоби навчання.

 Таким чином, існує реальна потреба у використанні ІКТ у загальноосвітній школі на уроках мови та літератури.  

Під засобами активізації пізнавальної діяльності учнів на уроках на основі комп’ютерних технологій відповідно до положення про порядок атестації і сертифікації педагогічного програмного продукту ми розуміємо комплекс, що складається з пакету педагогічних програмних засобів, який адаптовано до певного контингенту учнів; він включає контролюючі, навчальні, моделюючі, інструментальні й інтегровані програмні засоби, і також методики їхнього застосування в процесі навчання.

                                     Актуальність питання

Сучасна система навчання зумовлює нові тенденції щодо розвитку освіти. Основу сучасного інформаційного суспільства складають не традиційні матеріальні, а інформаційні ресурси, знання, наука, організаційні чинники, здібності людей, їхня ініціатива, креативність. З’явилась потреба у діяльних, обдарованих, інтелектуально і духовно збагачених громадянах, тому основним завданням освітніх закладів є розвиток індивідуальних здібностей учнів у процесі навчання і виховання.

Новий підхід у викладанні філологічних дисциплін вимагає працювати у творчому режимі, нестандартних напрямах, постійно вдосконалювати свою професійну діяльність, спрямовувати свою роботу на розвиток творчих можливостей учнів, їхніх талантів з метою отримання певного освітнього результату.

Реформування освіти потребує від молоді освіченості та читацької культури. Володіння словом посідає одне з чільних місць. З метою забезпечення виконання вимог державних стандартів необхідно змінити підходи до вивчення літератури як мистецтва слова. Ефективне навчання можливе лише за умови створення такої організації діяльності, за якої враховувалася б специфіка викладання предмета. Останнім часом спостерігаємо зниження рівня читання учнів з одного боку і неоднозначне ставлення суб’єктів літературної діяльності до використання нових інформаційних технологій у навчальному процесі з іншого, що стає підставою для розв’язання протиріч між розвитком літературних знань і читацькими уміннями. Ще одну групу протиріч спричинив інформаційний вибух. З одного боку - невідповідність технічного оснащення кабінетів української мови та літератури, а з іншого – велика наповненість учнів у класах, що гальмує процес набуття літературної компетентності. Щодо першого протиріччя, то його можна розв’язати шляхом використання інформаційних засобів, розташованих у кабінетах інформатики, а друге потребує диференційного та індивідуального підходу. Переконана, створення умов для діалогового навчання «автор-твір-читач» забезпечить підвищення читацького рівня школярів, стимулюватиме бажання досягти мети.

Використання комп’ютера та Інтернету, уміння знаходити потрібну інформацію, застосовувати її – це потреба нашого часу, суспільства, в якому ми живемо.

Усе це зумовлює пошук альтернативних засобів навчання. Отже, необхідно забезпечити формування знань, умінь, навичок новими засобами навчання. Одним із таких є навчання з використанням інформаційних технологій (ІТ). Школярам необхідно дати можливість вивчати світ не лише за допомогою підручників, а і за допомогою використання ІТ, адже діти звикли сприймати оточуюче середовище весело, безпосередньо. Вплив на зорові і слухові аналізатори сприяють кращому запам’ятовуванню матеріалу.

Інформація запам’ятовується сама по собі без спеціального заучування, у ході виконання діяльності й роботи над інформацією. При сенсорному типі пам’яті інформація сприймається досить точно й повно органами чуттів на рівні рецепторів . Мультимедійні технології передбачають взаємодію візуальних і аудіоефектів під керівництвом програмового забезпечення. Це, звичайно, дає великі можливості школярам для творчості.

Учитель повинен так спланувати діяльність учнів , щоб процес навчання був спрямований на зміни у рівнях розумової діяльності: важливо формувати не просто мислення, а навички мислення високого рівня.

Особистість людини створюється суспільними зв’язками, в які вона вступає в своїй предметній діяльності, але основною діяльністю діти займаються в стінах школи, тому саме школа має урізноманітнити цю діяльність, зробити її більш живою й конкретною. Це дасть можливість різнобічно розвиватись кожній дитині.

Предметні уроки з використанням комп’ютера сприяють підвищенню пізнавального інтересу та творчої активності учнів, дозволяють здійснювати особистісний підхід, поетапне застосування знань, умінь і навичок. При цьому краще сприймається й легше запам’ятовується навчальний матеріал, економно використовується час. Індивідуальний підхід у його поєднанні з поточним контролем дає можливість максимально об’єктивно оцінити та ефективно керувати процесом засвоєння теми. Здійснення контролю відбувається зі зворотнім зв’язком, діагностикою помилок за результатами навчання та оцінювання, формується готовність особистості до творчої діяльності: використання самоконтролю, самокоррекції сприяють формуванню впевненості учня в собі.

Комп’ютер - це не тільки потужний інструмент, а й повною мірою третій партнер у педагогічній взаємодії, який дає іншим його учасникам великі можливості в переробці інформації. Отже, переваги застосування нових мультимедійних технологій виявляються саме у вирішенні псиолого-педагогічних проблем, пов’язаних із підвищенням ефективності процесу навчання.

Використання комп’ютерних систем дає можливість вивчати мову і літературу з інтересом, творчо і ефективно. Саме завдяки комп’ютеру забезпечується простий і швидкий доступ до навчальної інформації, яка сприймається значно краще, ніж традиційні технології, що викладені на папері. Для тренувальних вправ і словникового диктанту можна обрати завдання текстового характеру, перевірка яких здійснюється автономно. Учні мають змогу бачити на екранах оцінювання виконаних завдань.

Щоб з’ясувати рівень навченості з теми, прищепити любов до предмета, доцільно провести аукціон знань. Такий урок містить матеріали дидактичних рівнів: по-перше, лінгвістичну теорію, без якої неможливо засвоїти новий матеріал, по-друге, наочний матеріал до теоретичних положень, по-третє, систему тренувальних вправ і контрольних запитань. Протягом уроку застосовуємо принцип паралельного вивчення нового матеріалу і закріплення раніше вивченого, який подається у зв’язку з розвитком мовлення і мислення школярів.

У практику сучасної школи впевнено входить урок у електронному вигляді, невід’ємними частинами якого є демонстрація підібраного матеріалу: ілюстрацій, таблиць, схем, музичний супровід, проведення бліц-опитувань, використання тестових завдань, відео- і аудіо фрагментів. Дослідницька діяльність учнів передбачає використання таких методів: визначення проблеми і завдань дослідження; визначення експериментальних, статичних і гіпотетичних способів дослідження; збирання, систематизація та аналіз одержаних результатів, підведення підсумків; звернення до нових проблем.

Метод проектів завжди орієнтований на самостійну діяльність учнів – індивідуальну, парну, групову, - яку вони здійснюють упродовж певного часу. Так, під час вивчення теми «Прислівник: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Правопис прислівників» доречно мати домашнє завдання, під час виконання якого учні створюють презентацію на тему «Прислівник», використовуючи образне мислення, презентацію зі своїми творчими роботами, поетичні твори з використанням прислівників. Такі завдання сприяють розвитку в учнів навичок мислення високого рівня: вміння аналізувати, протиставляти, розподіляти за категоріями, компонувати, конструювати, порівнювати, класифікувати, встановлювати порядок, відтворювати ідею, передбачати результат, робити висновки.

У ході спостереження за навчальною діяльністю учнів дев’ятих класів було виявлено, що труднощі становлять такі теми, як «Складнопідрядні речення, їх різновиди», «Безсполучникове складне речення. Розділові знаки між простими реченнями у БСР». Вчителю необхідно створювати ситуації успіху, в яких підлітки переборюють страх помилятися і з радістю беруть участь в обговоренні проблемних ситуацій, виконанні практичних вправ, творчих завдань. Цьому сприяє групова робота, що потребує інтегрованих знань, дослідницького пошуку з метою розв’язання проблеми. Вдалим прикладом є розробка проекту, посібника із зазначених тем, яка передбачає варіативність аналітико-синтетичної роботи. Школярі на слайдах створюють опорні схеми до навчальної теми, розташовують таблиці, добирають завдання, приклади. У текстовому редакторі MS Word можна виконувати синтаксичний розбір речень, роботу з деформованим текстом, вправи на переміщення слів, редагування синтаксичних конструкцій, за допомогою стрілочок поєднувати теоретичні відомості і приклади.

Важливо, щоб вчитель виконував лише корегуючу роль, а генераторами ідей були учні. Діти, створюючи певну презентацію, не тільки приносять користь вчителеві, а й краще запам’ятовують навчальний матеріал. Працюючи в режимі постійних шукань та новизни, школярі з радістю ідуть на уроки, а інтерес до знань спонукає до самостійно знаходити джерела інформації.

Реалізація принципу нової стратегії навчання досягається шляхом застосування комп’ютера, як тренажера, репетитора, асистента, помічника, засобу корекції, контролю і оцінки діяльності школярів, її активізації і стимулювання.

Отже, метод проектів припускає можливість з одного боку - вирішення деякої проблеми, використання різноманітних методів, засобів навчання, а з іншого - інтегрування знань, умінь з різних галузей науки і мистецтва.

Застосування мультимедійних технологій сприятиме формуванню інтелектуальних умінь, творчої діяльності учнів. За своєю сутністю урок може стати святом, у якому учні є його співавторами.

   Мультимедійні технології дозволяють подати учням набагато більше інформації, ніж на уроці без використання комп’ютера. Основна частина уроку може включати і проведення невеликої навчальної дискусії, роботу в групах, творчий звіт з виконання індивідуального завдання. Звісно, використовуються і традиційні форми роботи та методи і прийоми навчання.

        Зрозуміло, що уроки з використанням мультимедійних технологій потребують значної підготовчої діяльності педагога. Учитель повинен вміти користуватися різноманітними  програмами: графічними, flesh – анімації, web – редактора, програмами для створення презентацій, програмами для роботи зі звуком та відео тощо. Це уможливлює подання інформації у формі відео, презентації, web-сторінки з різноманітними роликами. Загалом у власній практиці для унаочнення навчального матеріалу дуже часто використовую ресурси Інтернету.

              Вважаю, що головне завдання використання ІКТ у процесі вивчення української мови й літератури – підвищити пізнавальний інтерес учнів до вивчення предмета, ефективність його опанування школярами. Загальновизнано, що особистість, яка зацікавлена, хоче пізнати матеріал, засвоює його набагато краще, ніж та, що не зацікавлена змістом того, що вивчає. Працюючи у школі, дійшла висновку, що використання комп’ютерних технологій вносить істотні зміни у діяльність педагога та розвиток учня як особистості, ставить нові вимоги до професійної майстерності викладання предмета у комп’ютерному класі, вимагає чіткої організації та індивідуальної роботи з кожним учнем під час навчально-виховного процесу. У своїй діяльності прагну урізноманітнювати уроки, робити вивчення мови і літератури неповторним, пам’ятаючи слова Олеся Гончара, що бути  у вічному пошукові – це значить "шукати енергію слова в енергії душі".

              Велику увагу приділяю домашньому завданню. При цьому, обдуму­ючи напередодні уроку його зміст та обсяг, керуюсь такими правилами: і

1.     Не переобтяжувати школярів.

2.   Не дублювати жодного завдан­ня, виконаного під час уроку.

3.     Одне (або єдине) із завдань має бути творчого характеру.

4.     Завдання має бути цікавим і ко­рисним.

5.     Перевірку здійснюю через систему вправ, завдань (часто — дискусійного характеру).

            Наприклад, після знайомства з біографією письменника пропоную  знайти факти з життя і творчості : письменника, про які не згадувалося на уроці. Під час знайомства зі змістом твору учні не лише виписують цитати до образів, визначають  проблеми, а й будують схеми, складають систему запитань і завдань,  тести, обираючи певний напрямок  (образ, жанр, композиція, проблематика, ідейна спрямованість твору). На наступному уроці результати  «досліджень» презентуються, обговорюються та оцінюються. Після  опрацювання твору діти самостійно обирають завдання, до яких, як  правило, входять такі:

 1. Виконати тестові завдання (за рівнями).

 2. Дописати епілог до твору враховуючи жанр і стиль письменника.

3. Написати власний твір (роздум,мініатюру).

             Вважаю, що для вчителя-словесника неабияку роль відіграє позакласна робота. Крім уже тради­ційних для кожного навчального закладу предметних та методичних тижнів (декад), конкурсів, вікто­рин та випуску літературної стін­нівки, проводжу консультації, інди­відуальні заняття з обдарованими дітьми.

            На позакласних заходах продовжую роботу щодо формування мотивації навчання української мови і літератури, предметних та ключових компетентностей. З цією метою було проведено: «Літературну кав’ярню », «Лінгвістичний турнір», мовознавчу гру «Магія слова»,  «Інтелект-кафе з української мови», «Літературні вечорниці»,  КТС «Відкрий, о рідна моя мово,свої скарбниці золоті»,літературний вечір «Дочка Прометея»,захист проектів «Ми чуємо, тебе Кобзарю, крізь століття». Намагаюся, щоб такі форми роботи були спрямовані на виховання загальнолюдських цінностей, усвідомлення традицій нашого народу.

       

                                                                     Висновок

Сучасність вимагає нових підходів до навчального процесу, нових методів, форм подання навчальної інформації. Вона вимагає, щоб над матеріалом, який вивчається, учень розмірковував, бачив зв’язок з іншою інформацією і послідовність між нею. А також шукав відповіді на запитання, які виникають у процесі навчання, що збуджує процес мислення, яке призводить до бажаного запам’ятовування і сприяє розвитку пам’яті. В учнів зникає страх зробити помилку, а виникає прагнення виправити, знайти відповіді, щоб більше помилок не виникало. З’являється вміння вирішувати і виправляти власні помилки однокласників. Процес навчання  стає процесом дослідження.

Отже, мультимедійний урок -  один із засобів особистісного навчання. Такий урок розрахований на кожного учня окремо. Кожен епізод уроку в окремого учня викликає особисті почуття, бачення в окремих  його частинах цілого, захоплення і бажання знайти результат, відповісти на поставленні запитання , бути активним до всього, що відбувається на змінних слайдах. Такий урок не примушує, а заохочує, пробуджує інтерес, захоплює побаченим  і власними перемогами, які здобуті на даному етапі чи взагалі на уроці. Такі уроки емоційні, насичені різновидністю і різноплановістю, вони різнорівневі, творчі і художні.

Мультимедійний урок – це цілісний урок, так і етап певного уроку, або фрагмент завдання, на який учні будуть очікувати і подумки із захопленням переживати.  Мультимедіа дозволяє оживити урок, зв’язати його з дійсністю, забарвити різними фарбами почуттів, озвучити урок музикою, звуками природи. Зіставити власні спостереження, надихнути на бажання побачити це в дійсності, збагатити власний досвід.

Я вважаю, що такі уроки:

1.                           Розвивають у дітей креативне мислення;

2.     Навчають по-іншому сприймати прочитаний або прослуханий текст;

3.Повніше й точніше висловлюють свої думки;

4.Проявляють свої індивідуальні можливості;

5.Долають певні труднощі в навчальній діяльності;

6.Будують творчий процес майже самостійно.

       Вважаю, що головне завдання використання ІКТ у процесі вивчення української мови й літератури – підвищити пізнавальний інтерес учнів до вивчення предмета, ефективність його опанування школярами. Загальновизнано, що особистість, яка зацікавлена, хоче пізнати матеріал, засвоює його набагато краще, ніж та, що не зацікавлена змістом того, що вивчає.

             Отже,працюючи над розвитком пізнавальної активності  учнів на уроках української мови та літератури, вчитель повинен добирати ті технології, де виступатиме помічником і порадником, старшим товаришем.

           Він повинен забезпечувати організацію пошуково-дослідницької навчальної діяльності і працювати  спільно з учнями, не розподіляючи функцій між ними, а виокремлюючи послідовні етапи розв’язання завдань.

             Педагог вестиме  учнів шляхом відкриття, залучатиме  до процесу самопізнання, самовдосконалення.

Потрібно, щоб основний навчальний час був відведений саме розвитку вмінь учнів самостійно читати, спостерігати, мислити, аналізувати, узагальнювати, конспектувати, тому що все це сприяє розвитку пізнавальних здібностей учнів, формуванню особистості дитини.

Духовне формування майбутньої людини засобами художньої літератури — справа дуже відповідальна. Вона вимагає від учителя наполегливої праці і любові, адже він сіяч добра, правди, знань, творець дитячих душ. Мабуть, саме це мав на увазі І. Драч, коли у «Думі про вчителя» вустами свого героя сказав:

Нема жахливішої роботи, ніж учительська.

Нема виснажливішої роботи від учительської,

Де нерви паляться, мов хмиз сухий,

Де серце рветься в клекоті і чаді.

Але нема щасливішої долі,

коли Людина з Твоїх рук, Учителю,

Іде у світ — на краплю світ людніє.

                                                       

                                                      Література

1.     Б а х а н о в  К.О. Традиції та інновації в навчанні історії в школі. –Запоріжжя:  

   Просвіта, 2002.

2.     Інноваційні технології навчання української мови і літератури/ Укладач  

   О.І.Когут. – Тернопіль: Астон, 2005.

3.     Пометун О. Інтерактивні методики та система навчання. – К.: Шкільний світ,  

   2007.

4.     Гальорка О.А. Виховна спрямованість позакл. роботи УМЛШ. – 1982. - №3.

  С. 60-65.

5.     Запорожець О.В. Психологія. Підручник для дошкільних педагогічних

   училищ. – К.: Рад. Шк., 1967 – с.94.

6.     Зубчевський А. Пізнай себе і народ через слово УМЛШ. – 1990. №1. – с.81-83.

7.     Неліпа Т.П. О слово рідне, хто без тебе я... УМЛШ. – 1989. №1. – с.74-76.

8.     Основи психології і педагогіки. Навчальний посібник/ Р.К.Серьожнікова,  

9.        Н.Д.Пархоменко, Л.С.Яковицька та ін.; - К., 2003.

10.           Олійник О. Світ укр. слова. – К. 1999.

11.           Психологія: Підручник/ Ю.Л.Трофімов, В.В.Рибалка, Я.А.Гончарук та ін.; -

    2-ге вид., - К.: Либідь, 2000.

12.           Освітні технології / Під ред. Пєхота О.М. – К.: А.С.К., 2002.

13.           Сухомлинський В.О. Джерело невмирущої криниці. УМЛШ. – 1989. - №7. – 

     с.3-8.

14.           Укр. мова в школі. Конспекти нетрадиційних уроків. Піддубний М. А. Рівне,    

     1998.