5 клас
ЧАСТИНИ МОВИ. ПРИКМЕТНИК. ПРАВОПИС ГОЛОСНИХ У ВІДМІНКОВИХ ЗАКІНЧЕННЯХ ПРИКМЕТНИКІВ, УЖИВАННЯ ПРИКМЕТНИКІВ У ПРЯМОМУ Й ПЕРЕНОСНОМУ ЗНАЧЕННЯХ
Мета:
навчальна: повторити й узагальнити знання,
вміння й навички з теми; розвивальна: розвивати гнучкість
мислення;
виховна: виховувати інтерес до культури
мовлення. Внутрішньопредметні
зв'язки: морфологія, орфографія,
синтаксис, пунктуація.
Міжпредметні
зв'язки: мова, література.
Тип уроку: систематизація й узагальнення
знань, вмінь і навичок.
ХІД
УРОКУ
ОРГАНІЗАЦІЯ КЛАСУ
Прочитати (послухати
). Назвіть прикметники. Прийом «Впіймай прикметник»

Україна мила – історичний шлях
Твій лежав в не рівних і тяжких боях,
Україна вільна – хай летять роки,
Всім твоїм героям – слава на віки! Україна мила – в небі залюбки
Над тобою линуть білі голубки,
Україно ненька – ти одна така,
Безкорисно-щедра для життя ріка! Україна мила – квітка у росі,
Ніжна і велична у своїй красі,
Україна – пісня про вишневий сад,
Про любов козацьку, юність і дівчат! Україна мила – золоті хліба,
На твоїх просторах йде ще боротьба,
Україна рідна й серцю дорога,
Хай тобою править мудрості рука!
ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ,
МЕТИ І ЗАВДАНЬ УРОКУ
Питання : «Що ви очікуєте від уроку?»
АКТУАЛІЗАЦІЯ
ОПОРНИХ ЗНАНЬ,УМІНЬ І НАВИЧОК УЧНІВ
Бесіда
1.
Що називається прикметником?
2.
Як змінюються прикметники? Провідмінюйте кілька з них.
3.
Яка різниця в значенні прикметників у словосполученнях
тепла вода — тепла зустріч, м'який диван — м'яка душа,
срібний іній — срібний перстень.
ПОВТОРЕННЯ
ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ( за схемою на слайді)
Тренувальні та творчі вправи
Вправа 1
Прочитайте текст.
Випишіть прикметники разом з іменниками, до яких вони належать.
Збереглися
цікаві факти про козаків, у яких розповідається про дивний козацький човен,
який був прообразом сучасного підводного човна! Він мав два днища, між якими клався
баласт для занурення у воду. Коли козаки наближались до ворога баласт
викидався, човен несподівано піднімався на поверхню води, а козаки з'являлися
ніби з морського дна.Про походи козаків на татар складались пісні та легенди і
сьогодні вже важко сказати що є правдою, а що — вигадкою. Ними можна
захоплюватись, їх можна зневажати, але факти про козаків говорять самі за себе
— запорозькі козаки були по-справжньому вільними людьми і робили зі своєю волею
все що хотіли! (З енциклопедії)
Вправа 2
Прослухати легенду під тиху мелодію (текст на слайді записаний).
Прийом « Усний
малюнок».
Записати речення
другого абзацу. Пояснити правопис слів і
розділові знаки.Зробити синтаксичний розбір речень.
ЛІЛІЇ
Це було в
давнину, коли в широкі
степи України набігали татарські орди. Горіли села, голосили матері, лилися
кров та сльози. Старих людей татари вбивали, молодих дівчат і хлопців забирали
в полон.
В одному селі росли й розцвітали вродою чорноокі
працьовиті красуні.
Були вони ніжні, як білий цвіт лілій.
Одного разу на
село налетіли татари. Дівчата, щоб не потрапити в неволю, кидалися в глибоку
річку.
А на світанку на темній річковій воді з’явилися білі
пуп’янки. Зійшло сонце. Його проміння освітило згарище на місці села. А
невідомі рослини на воді розцвіли білим цвітом. Здавалось, то ніжні руки дівчат
тягнуться до сонця.
Увечері, коли зайшло сонце, ніжні білі квіти сховалися
від чорної ночі під воду.
З того часу прекрасні білі лілії прокидаються з сонцем і
засинають із його заходом. (Нар. легенда.)
(128 сл.)
Дискусійні питання:
А чи був інший
вихід у дівчат? Як би ви вчинили , якщо б опинилися на їхньому місці?
Вправа
3
►
Виразно прочитайте вірш В. Сосюри( на слайді).
Випишіть прикметники в переносному значенні разом з іменниками.
Я ЛЮБЛЮ МОЮ
ВІТЧИЗНУ
Я люблю мою Вітчизну,
що кругом, як сад, цвіте,
за ходу її залізну
у майбутнє золоте.
За людей її прекрасних
І за їх крилатий труд,
Що здійма до зір незгасних
Перемог дзвінкий салют.
Вправа «5+5»
►
Доберіть 5
прикметників, які найбільше підходять до наведених іменників. Тепер спробуйте
написати ще 5 прикметників, які зовсім не підходять.
Козак, соловей, мова, книжка.
( Так що,
замислились? Виявляється зробити це не так просто.)
Вправа*
Послухайте прислів’я
(читає вчитель на слайді). Письмово розтлумачити 2 прислів’я ( на вибір).
Спільна робота : скласти асоціативний кущ до слова
«козак»
►
Козак не боїться ні тучі, ні грому.
►
Козак оженився, наче упився.
►
Козак хороший, та нема грошей.
►
Козак у дорозі, а надія в Бозі.
►
Козаки, як діти: хоч багато - поїдять, хоч трохи - наїдяться.
►
Козакові воєвода – велика невгода.
►
Козацькому роду нема переводу.
►
Місяць - козаче сонце.
►
На козаку й рогожа пригожа.
►
Не так тії пани, як підпанки.
►
Не той козак, що за водою пливе, а той, що проти води.
►
Не той козак, що поборов, а той, що вивернувся.
►
Не усе ж то козак, що списа має.
Робота в групах
І група «Надійні»
Прочитати вірш. Скласти
: 1) речення на одну літеру ( на
вибір) про жінок України. 2) дібрати
якомога більше прикметників на букву «с» , які характеризують жінок.
Жінки Вкраїни
На Січ жінок хоч не пускали,
Щоб не було там сліз, жалів,
Та козаки їх шанували –
Бабусь, сестер і матерів.
Жінки плекали у любові,
Дітей звитяжних козаків,
І Божу Матір в тихім слові,
Просили, щоб козак вцілів.
З неволі часто виглядали
Вони дітей багато літ.
Сини ж їх в руку цілували,
Із Січі слали їм привіт.
Важкі часи для Батьківщини
На плечі кожного лягли,
Свої ж права жінки Вкраїни
В той час відстояти могли.
На Січ жінок хоч не пускали,
Щоб не було там сліз, жалів,
Та козаки їх шанували –
Бабусь, сестер і матерів.
Жінки плекали у любові,
Дітей звитяжних козаків,
І Божу Матір в тихім слові,
Просили, щоб козак вцілів.
З неволі часто виглядали
Вони дітей багато літ.
Сини ж їх в руку цілували,
Із Січі слали їм привіт.
Важкі часи для Батьківщини
На плечі кожного лягли,
Свої ж права жінки Вкраїни
В той час відстояти могли.
ІІ група «Впевнені»
Перепишіть, виберіть потрібний у дужках
прикметник. Визначте відмінки всіх прикметників, виділіть відмінкові закінчення.
Ще в дитинстві я ходив у трави,
В гомінливі (трепетні, хвилюючі, зворушливі) ліси,
Де дуби мовчали величаво,
У краплинах ранньої роси.
Бігла стежка вдалеч і губилась,
А мені у (безтурботні, спокійні, тихі) дні Назавжди, навіки полюбились
Ніжні і (замріяні, задумані) пісні.
В. Симоненко
ІІІ група «Невпевнені»
Прочитати вірш М. Бакая. Визначити тему,
ідею. Виписати прикметники,визначити
закінчення . Яку роль виконують
прикметники в тексті?
У РІДНОМУ КРАЇ
Одна Батьківщина, і двох не буває,
Місця, де родилися, завжди святі.
Хто рідну оселю свою забуває,
Той долі не знайде в житті.
У рідному краї і серце співає,
Лелеки здалека нам весни несуть.
У рідному краї і небо безкрає,
Потоки, потоки, мов струни, течуть.
Тут мамина пісня лунає і нині,
Її підхопили поля і гаї.
Її вечорами по всій Україні
Співають в садах солов'ї.
І я припадаю до неї устами,
І серцем вбираю, мов спраглий води.
Без рідної мови, без пісні,
Без мами збідніє, збідніє земля назавжди.
У РІДНОМУ КРАЇ
Одна Батьківщина, і двох не буває,
Місця, де родилися, завжди святі.
Хто рідну оселю свою забуває,
Той долі не знайде в житті.
У рідному краї і серце співає,
Лелеки здалека нам весни несуть.
У рідному краї і небо безкрає,
Потоки, потоки, мов струни, течуть.
Тут мамина пісня лунає і нині,
Її підхопили поля і гаї.
Її вечорами по всій Україні
Співають в садах солов'ї.
І я припадаю до неї устами,
І серцем вбираю, мов спраглий води.
Без рідної мови, без пісні,
Без мами збідніє, збідніє земля назавжди.
Захисти свої роботи ( керівники груп)
ПІДСУМОК УРОКУ
►
Розкажіть про значення, правопис та вживання
прикметників.
Рефлексія
Чи справдились ваші очікування від уроку?
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
(ЗА ВИБОРОМ)



5 клас
ЧАСТИНИ МОВИ. ІМЕННИК.
ПРАВОПИС. ВЕЛИКА БУКВА І ЛАПКИ В ІМЕННИКАХ. ГОЛОСНІ У ВІДМІНКОВИХ ЗАКІНЧЕННЯХ
ІМЕННИКІВ. АПОСТРОФ
Мета:
навчальна: повторити відомості про
частини мови, про іменник та його правопис;
розвивальна:формувати й розвивати креативні здібності, вміння виділяти головне в роботі на уроці,
виховна: виховувати відповідальне ставлення
до грамотного письма. Внутрішньопредметні зв'язки: морфологія, орфографія.
Міжпредметні
зв'язки: мова, література.
Тип уроку: систематизація і
узагальнення знань, умінь і навичок.
Випишіть слова,які пишуться з великої літери.
Буковель – гірсько-лижний курорт в Карпатах
Як намистини,
диво калинове
частини мови!
Дмитро Білоус
ХІД УРОКУ
I. ОРГАНІЗАЦІЯ
КЛАСУ
► На
фоні спокійної мелодії вчитель читає вірш В. Сосюри.
Буду я навчатись мови золотої
У трави-веснянки, у гори крутої,
В потічка веселого, що постане річкою,
В пагінця зеленого, що зросте смерічкою.
Буду я навчатись мови-блискавиці
В клекоті гарячім кованої криці,
В корневищі пружному ниви колоскової,
В леготі шовковому пісні колискової;
Щоб людському щастю дбанок свій надбати,
Щоб раділа з нами Україна-мати;
Щоб не знався з кривдою, не хиливсь під скрутою,
В гніві бився блисками, а в любові — рутою!
Прийом «Усне
малювання» . Яку картину намалювала ваша уява, слухаючи поезію?
II. ПОВІДОМЛЕННЯ
ТЕМИ, МЕТИ І ЗАВДАНЬ УРОКУ
III. АКТУАЛІЗАЦІЯ
ОПОРНИХ ЗНАНЬ, УМІНЬ І НАВИЧОК Перевірка домашнього завдання
►
Прийом «
Так -
ні». Вчитель називає слово + частину мови. (Учні або
погоджуються , або ні).
IV. СИСТЕМАТИЗАЦІЯ
Й УЗАГАЛЬНЕННЯ ЗНАНЬ,
УМІНЬ І НАВИЧОК
Частини
мови! Назви наче й звичні,
Ми
любим їх — красиві, поетичні!
Вони
велику силу мають,
Частини
мови всім допомагають.
І
нам вони потрібні знову,
Щоб
прикрашати рідну мову.
Хто
ж так назвав оці частини мови?
Назвали
вчені. Й підхопив народ!
Які асоціації викликає
у вас картинка? Створіть ланцюжок слів.
Бесіда
▼ Які частини мови ви вивчали в
початковій школі?
▼ Що називається іменником?
▼ Які іменники пишемо з великої
букви? Як змінюються іменники?
Тренувальні
та творчі вправи ( поділ на групи)
І група
«Впевнені» Вправа 1
► Доберіть
власні іменники до запропонованих загальних, складіть із ними два-три речення й
запишіть. Розкажіть правило про вживання великої букви і лапок у власних
назвах.
Письменник поет
..., артист художник ..., учений співак місто ..., село гори ..., річка ...,
острів ..., країна фірма
кінофільм ...,
магазин ..., художній твір ....
Вправа 2
ІІ група «Невпевнені»
Вправа
2
► Спишіть
речення, ставлячи на місці пропуску відповідні закінчення.
КВІТКА СОНЦЯ
На високом… стеблі –
велик.. квітка із золотим..
пелюстками. Вона схож.. на сонце. Тому й називають квітку соняшник... Спить
уночі соняшник, схиливши золот.. пелюстки. Та як тільки
сходить ранков.. зоря,пелюстк.. тремтять. То соняшник чекає
сход.. сонця. Ось уже сонце викотилось із-за обрію. Соняшник
повертає до нього свою золоту голівк.. й
дивиться, дивиться на червон.. вогняне коло. Усміхається соняшник до сонц.., радіє,
вітає його.
ІІІ група « Надійні»
Вправа 3
►
За запропонованим початком складіть твір - перевтілення і розкажіть
його однокласникам.
Козакам було дозволено зберегти села і свою
свободу, але вони повинні були воювати за наказом царя. Зараз відроджено багато
традицій козацтва, і навіть є сформовані козачі полки, але вони вже не вільні
воїни минулих часів. Тому, якби я був козаком…..
Прийом « Хвилинка слави»
Фізкультхвилинка
«Звуки дощу»
Вправа* (на уважність)
Перепишіть текст
вірша, яка звучала на початку уроку. Прочитайте його виразно.
Буду я навчатись мови ………….
У трави-веснянки, у гори ……………..,
В потічка веселого, що постане ………………….,
В пагінця зеленого, що зросте ……………………….
Буду я навчатись мови-…………………………………..
В клекоті гарячім кованої ………………..,
В корневищі пружному ниви ……………..,
В леготі шовковому пісні ……………………….;
Щоб людському щастю дбанок свій надбати,
Щоб раділа з нами Україна-………………..;
Щоб не знався з кривдою, не хиливсь під …………………,
В гніві бився блисками, а в любові — рутою!
►
Вправа *
►
Послухайте текст. Що ви запам’ятали? Послухайте вдруге
і повторіть слова Т. Шевченка про слова рідної мови.
Шевченкова мова —
зразок найпильнішої уваги творця до народного слова. Саме тому Кобзар став
основоположником нової української мови, передтечею її сучасного розвитку. На
струнах поетичної кобзи він відтворив
чудовий мелос української мови, пісенний її лад, багатство образних засобів.
Для нього мова була материнською піснею і молитвою над колискою, шепотом гаю,
ревом Дніпра й солов’їною піснею, про яку він писав:
Ну що б, здавалося, слова...
Слова та голос — більш нічого.
А серце б’ється — ожива,
Як їх почує!
Вправа
*
Випишіть слова,які пишуться з великої літери.
Буковель – гірсько-лижний курорт в Карпатах
Карпати – гірський край на Західній Україні, де
розташовані відмінні гірськолижні курорти. Один з найвідоміших – Буковель, що
отримав свою назву від однойменної гори, біля підніжжя якої він знаходиться.
Кругом обступили Буковель Карпатські гори. Вони захищають курорт від вітрів,
тому клімат у Буковелі м’який і рівний, а порівняльна віддаленість від міської
цивілізації гарантує первозданну природу і насолоду чистим гірським повітрям
Вправа *
►
Допишіть слова-іменники, у яких пишемо апостроф.
М’яч, в’юн, бур’ян, верхів’я…………………………….
►
Запишіть речення. Виділіть закінчення в кожному
іменнику. З допомогою словника визначте значення виділеного слова.
1.
Хто в темряву дивиться, той од світла кривиться (Нар.
те.). І
2.
Благословенна ти, країно, зелена, світла
полонино, флояри і трембіти звук (М.
Рильський). 3. Світе тихий, краю милий, моя Україно.
3.
(Т.
Шевченко).-
Рефлексія
Прийом
« Незакінченеречення».
Я зрозумів, що
………..
Я повторив………………..
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ (ЗА ВИБОРОМ)
*Напишіть твір – перевтілення
на одну із тем 1)« Я – іменник.
Подорож до країни Морфології» . 2) «Скромну роль я маю, але слова сполучаю».
Виберіть цікавий
текст про самостійні частини мови з Інтернет-ресурсу. Перепишіть. Визначте відмінки іменників. Повторити тему «ВЕЛИКА БУКВА І ЛАПКИ В ІМЕННИКАХ»
МОВА ЯК СУСПІЛЬНЕ
ЯВИЩЕ. ОСНОВНІ ФУНКЦІЇ МОВИ.
Мета: поглибити
знання учнів про роль мови в житті людини та суспільства; формувати уміння
визначати та характеризувати основні функції мови,розвивати креативну
компетентність , критичне мислення, аналізувати вислови про мову відомих
наукових, громадських і літературних діячів; виховувати любов та повагу до
рідної мови.
Тип уроку: урок засвоєння нових знань.
Обладнання: словники,
картки з індивідуальним завданням, ксерокопії тексту.
Мова - втілення думки. Що багатша думка, то
багатша мова. Любімо її, вивчаймо її, розвиваймо її! Борімося за красу мови, за
правильність мови, за приступність мови, за багатство мови...(Максим Рильський)
ХІД УРОКУ
Прочитавши епіграф до
уроку, подумайте, яку роль відіграє мова в житті народу.
1.
Вправа – конструювання «
Перетвори на схему».
Мова виникла з потреб людини у спілкуванні. З
раннього дитинства до глибокої старості людина користується мовою. Люди
обмінюються думками, дізнаються щось нове, висловлюють власні почуття за
допомогою мови. Жодне суспільство, на якому б рівні розвитку воно не
знаходилось, не може існувати без мови. Про те, що мова є суспільним явищем
свідчать її функції. Так, основною серед них є комунікативна, оскільки мова є найважливішим засобом
спілкування людей. Мова безпосередньо пов’язана з мисленням. За допомогою мови
ми формуємо і виражаємо думки. Отже, ще однією функцією мови є мислетворча. Мові властива і когнітивна, тобто пізнавальна, функція.
Суть її полягає у тому, що мова постає засобом пізнання світу, адже людина
користується не лише своїм індивідуальним досвідом, але й усім тим, чого
досягли її попередники. Через мову ми пізнаємо нові явища дійсності,
знайомимося з різноманітними галузями науки. Поряд з цими функціями не менш
важливою є кумулятивна,
оскільки культура кожного народу зафіксована саме в мові. Велика кількість
прислів’їв, приказок, фольклорних пісень відбиває специфічно національні риси,
ту мовну образність, що коренями входить в історію народу, його побут, звичаї,
традиції. Мова виконує у суспільстві й естетичну
функцію. Милозвучність, гармонія змісту, форми, дотримання норм стають для
мовців джерелом естетичної насолоди, сприяють розвитку естетичного смаку.
Найповніше ця функція реалізується у творах художньої літератури, де вона
виражається у використанні розгалуженої системи різнотипних образних структур.
Завдяки експресивній функції
кожен мовець постає як індивідуальна й неповторна особистість. Отже,
експресивна функція полягає в тому, що мова є універсальним засобом вираження
внутрішнього світу людини (За С.
Дорошенком).
2)Робота з довідковою літературою
Отже , мова — явище
суспільне. А як ви розумієте самі ці слова мова,
функція та суспільство? Свої міркування порівняйте
з матеріалом словників.
3)Прочитайте висловлювання про
мову. Визначте, в яких висловлюваннях і яким чином підкреслюється значення
мови в житті суспільства.
1. Мова — духовне багатство народу (В. Сухомлинський). 2. Нації вмирають
не від інфаркту, спочатку в них відбирають мову (Ліна Костенко). 3. Найбільше і найдорожче добро в кожного народу
— це його мова (Панас Мирний).
4. Як прислів’я чудове, йде від роду до роду, що народ — зодчий мови, мова —
зодчий народу (Д. Білоус).
5. Мова є тим чинником, що встановлює «природні» межі
нації, при цьому, будучи унікальною системою світобаченняй самовираження окремої
нації, виступає не лише засобом спілкування, а й дає змогу представникам цієї
спільноти розуміти одне одного на глибинному, підсвідомому рівні (Л. Мацько). 6. Мова — це всі глибинні
пласти духовного життя народу, його історична пам’ять, найцінніше надбання
століть, мова — це ще й музика, мелодика, барви буття, сучасна художня,
інтелектуальна і мислительна діяльність народу (О. Гончар).
► Робота з підручником. Випишіть висловлювання видатних людей про мову.
Робота в групах:
І – «Впевнені».
Прочитайте та перекажіть текст.
Дослідити, якими синтаксичними конструкціями ускладнені речення тексту.
ІІ – «Невпевнені» . Визначте його тему та основну
думку. Доберіть заголовок. Аргументуйте
свою думку.
Більшість
учених інтерпретують мову як явище соціальне. Таке трактування мови
започаткували вже Дені Дідро (1713—1784), Ж.-Ж. Руссо (1712—1778), Мішель Бреаль
(1832—1915), а згодом обґрунтували Поль Лафарг (1842— 1911), Антуан Мейє
(1866—1936), Жозеф Вандрієс (1875— 1960), Фердинанд де Соссюр (1857—1913),
Альбер Сеше (1870—1946), Ш. Баллі (1865—1947), яких вважають основоположниками
соціологічного напряму в мовознавстві.
Мова, безумовно, не є біологічним явищем, бо вона не закладена в біологічній природі людини. Якщо б вона мала біологічну природу, то дитина, народившись, одразу б сама заговорила. Однак такого не буває. Дитину потрібно навчити мови. Діти, які з якихось причин опинилися поза суспільством, стають безмовними. Науці відомо чимало випадків, коли діти виростали серед тварин. Вони, звичайно, не розмовляли. Більше того, повернувшись у людський колектив, діти вже не могли спілкуватися навіть на примітивному рівні, оскільки пропустили так званий сензитивний період (вік від 2 до 5 років) — період найактивні-шого опанування мови. Так, наприклад, у 1963 р. в журналі "Наука и жизнь" (№ 1) було опубліковано замітку "Син вовчиці", де йшлося про знайденого в Індії голого хлопчи-ка, що, очевидно, відстав від вовчої зграї. Йому було приблизно вісім років. У лікарні, куди його помістили, він лазив, їв тільки сире м'ясо, воду хлебтав по-вовчому, гарчав на тих, хто наближався до нього, і кусав тих, хто пробував до нього доторкнутися. Через три місяці хлопчик звик до медичного персоналу і їжі, яку вживали люди, але протягом наступних дев'яти років так і не зміг навчитися говорити. Коли його одного разу привели в зоопарк, він зацікавився вовками і навіть захотів залишитися з ними в клітці. Як бачимо, мова не успадковується, як колір волосся чи форма обличчя.
Про те, що мова не є біологічним явищем, свідчить і той факт, що межі мов і рас не збігаються. Так, скажімо, представники чорної (негроїдної) раси, негри США, розмовляють англійською мовою. Представники жовтої (китайці, японці, корейці та ін.) користуються різними мовами. Дитина роз-мовляє мовою людей, серед яких живе й виховується.
Дехто як аргумент на користь біологічної природи мови наводить феномен "єдиної дитячої мови": першими "словами" всіх дітей незалежно від їх етнічної належності є звукові комплекси типу па-па, ба-ба, ма-ма. Однак це не осмислені слова, а лише дитяче лепетання. Діти вимовляють першими саме ці звукові комплекси, бо губні при-голосні в поєднанні з голосним [а] є найлегшими для відтворення (вимова губних вимагає значно менше зусиль, ніж вимова язикових, а для вимови [а] потрібно лише відкрити рот і творити звук). Та й значення цих слів у різних мовах не збігаються. Так, мама в українській мові має значення "мати", а в грузинській — "батько"; папа в російській мові означає "батько", а в українській — "хліб"; баба в українській мові означає "бабуся", а в турецькій — "батько". Отже, єдиної дитячої мови нема.
Мову не можна розглядати і як явище психічне. Оскільки психіка в кожної людини своя, неповторна, то за умови психічної природи мови на світі було б стільки мов, скільки людей.
Мова — явище суспільне. Вона виникла в суспільстві, обслуговує суспільство, є однією з найважливіших ознак суспільства і поза суспільством існувати не може.
Визнаючи суспільний характер мови, слід зазначити, що в мові є чимало такого, що пов'язує її з біологічними і психічними явищами. Так, скажімо, на відміну від інших приматів тільки людина має мовний ген, тобто природну схильність і здатність до оволодіння мовою. У мовленні окремих людей відображені їх психічні особливості, а в загальноно-ціональній мові — психічний склад нації, її менталітет.
Оскільки мова є суспільним явищем, то вона перебуває в тісному зв'язку із суспільством. Цей зв'язок є обопільним. З одного боку, мова створюється і розвивається суспільством, з іншого — без мови не було б суспільства.
Мова, безумовно, не є біологічним явищем, бо вона не закладена в біологічній природі людини. Якщо б вона мала біологічну природу, то дитина, народившись, одразу б сама заговорила. Однак такого не буває. Дитину потрібно навчити мови. Діти, які з якихось причин опинилися поза суспільством, стають безмовними. Науці відомо чимало випадків, коли діти виростали серед тварин. Вони, звичайно, не розмовляли. Більше того, повернувшись у людський колектив, діти вже не могли спілкуватися навіть на примітивному рівні, оскільки пропустили так званий сензитивний період (вік від 2 до 5 років) — період найактивні-шого опанування мови. Так, наприклад, у 1963 р. в журналі "Наука и жизнь" (№ 1) було опубліковано замітку "Син вовчиці", де йшлося про знайденого в Індії голого хлопчи-ка, що, очевидно, відстав від вовчої зграї. Йому було приблизно вісім років. У лікарні, куди його помістили, він лазив, їв тільки сире м'ясо, воду хлебтав по-вовчому, гарчав на тих, хто наближався до нього, і кусав тих, хто пробував до нього доторкнутися. Через три місяці хлопчик звик до медичного персоналу і їжі, яку вживали люди, але протягом наступних дев'яти років так і не зміг навчитися говорити. Коли його одного разу привели в зоопарк, він зацікавився вовками і навіть захотів залишитися з ними в клітці. Як бачимо, мова не успадковується, як колір волосся чи форма обличчя.
Про те, що мова не є біологічним явищем, свідчить і той факт, що межі мов і рас не збігаються. Так, скажімо, представники чорної (негроїдної) раси, негри США, розмовляють англійською мовою. Представники жовтої (китайці, японці, корейці та ін.) користуються різними мовами. Дитина роз-мовляє мовою людей, серед яких живе й виховується.
Дехто як аргумент на користь біологічної природи мови наводить феномен "єдиної дитячої мови": першими "словами" всіх дітей незалежно від їх етнічної належності є звукові комплекси типу па-па, ба-ба, ма-ма. Однак це не осмислені слова, а лише дитяче лепетання. Діти вимовляють першими саме ці звукові комплекси, бо губні при-голосні в поєднанні з голосним [а] є найлегшими для відтворення (вимова губних вимагає значно менше зусиль, ніж вимова язикових, а для вимови [а] потрібно лише відкрити рот і творити звук). Та й значення цих слів у різних мовах не збігаються. Так, мама в українській мові має значення "мати", а в грузинській — "батько"; папа в російській мові означає "батько", а в українській — "хліб"; баба в українській мові означає "бабуся", а в турецькій — "батько". Отже, єдиної дитячої мови нема.
Мову не можна розглядати і як явище психічне. Оскільки психіка в кожної людини своя, неповторна, то за умови психічної природи мови на світі було б стільки мов, скільки людей.
Мова — явище суспільне. Вона виникла в суспільстві, обслуговує суспільство, є однією з найважливіших ознак суспільства і поза суспільством існувати не може.
Визнаючи суспільний характер мови, слід зазначити, що в мові є чимало такого, що пов'язує її з біологічними і психічними явищами. Так, скажімо, на відміну від інших приматів тільки людина має мовний ген, тобто природну схильність і здатність до оволодіння мовою. У мовленні окремих людей відображені їх психічні особливості, а в загальноно-ціональній мові — психічний склад нації, її менталітет.
Оскільки мова є суспільним явищем, то вона перебуває в тісному зв'язку із суспільством. Цей зв'язок є обопільним. З одного боку, мова створюється і розвивається суспільством, з іншого — без мови не було б суспільства.
Проблемні питання : 1)« Який стиль літературної
мови репрезентує цей текст? Аргументуйте.
2) Поміркуйте, яка з функцій мови
найбільш повно реалізується у цьому тексті? Обґрунтуйте свою думку.
3) У чому полягає залежність
розвитку й функціонування мови від стану розвитку суспільства?
V. Закріплення
вивченого матеріалу
1. Робота у групах з
картками. Прочитайте тексти. Визначте, яка функція мови найбільш повно
реалізується у кожному з наведених прикладів. Доведіть свою думку. Дайте
відповіді на додаткові запитання.
Картка № 1
Виразно
прочитайте текст пісні . Визначте основну
думку. Пригадайте інші пісні про українську мову. Які почуття вони передають?
Синє небо над горою, найчарівніше з усіх
Ти під ним відчуєш волю і дитячий спогад слів.
Як побачиш синє море, степ безкрайній в далині,
Закохаєшся в дівочість української землі.
Приспів:
Краща мова єднання це українська
Нам Україну народила,
Краща мова кохання це українська
Сила небес їй дала крила.
Картка № 2
Доберіть ілюстрації,
де слово мова вживалося б у різних значеннях.
Мова, и, ж. (і.
Здатність людини говорити, висловлювати свої думки.,2. Сукупність довільно
відтворюваних загальноприйнятих
у межах даного
суспільства звукових знаків для об’єктивно існуючих явищ і понять, а також
загальноприйнятих правил їх комбінування у процесі вираження думок. 3.
Мовлення, властиве кому-небудь; манера говорити. 4. Те, що говорять, чиї-небудь
слова, вислови. 5. Публічний виступ на яку-небудь тему: промова. 6. Те, що
виражає собою яку-небудь думку, що може бути засобом спілкування (Словник української
мови).
Картка № З
Поясніть значення
прислів’їв. Доповніть цей перелік власними прикладами.
Вітер руйнує гори, слово народи
піднімає.
Видно птаха по пір'ю, а людина - з
промов.
Востер мову, та дурний голові дістався.
Де двоє працюють, там і пісня чути.
Де пісні, там і молодість.
Де пісня співається, там щасливо
живеться.
Дурна мова - не прислів'я.
Гол, як сокіл, а гострий, як бритва.
«Господи, помилуй!» - не важко говорити
і легко носити.
Два запору - губи та зуби, а мови упину
немає
Картка № 4
Виразно прочитайте
текст. Сформулюйте питання щодо тексту Наведіть цитати з тексту на підтвердження
своєї думки.
Коли забув ти рідну мову,
Біднієш духом ти щодня;
Ти втратив корінь і основу,
Ти обчухрав себе до пня.
Коли в дорогу ти збирався,
Казала мати, як прощавсь,
Щоб і чужого научався,
И свого ніколи не цуравсь.
Ти ж повернувсь, відступник сущий,
Прийшов під рідний небозвід,
Немов Іван, не пам’ятущий,
Хто твій народ і де твій рід.
Ти втратив корінь і основу,
Душею вигорів дотла,
Бо ти зневажив рідну мову,
Ту, що земля тобі дала.
Ту, що не вбили царські трони,
Ту, що пройшла крізь бурі всі,
Крізь глузи й дикі заборони
И постала нам в усій красі.
Для тебе й Київ напіврідний,
І Мінськ піврідний, і Москва...
Бо хто ти є? Іван Безрідний,
Іван, «не помнящий родства»!
Д. Білоус
Біднієш духом ти щодня;
Ти втратив корінь і основу,
Ти обчухрав себе до пня.
Коли в дорогу ти збирався,
Казала мати, як прощавсь,
Щоб і чужого научався,
И свого ніколи не цуравсь.
Ти ж повернувсь, відступник сущий,
Прийшов під рідний небозвід,
Немов Іван, не пам’ятущий,
Хто твій народ і де твій рід.
Ти втратив корінь і основу,
Душею вигорів дотла,
Бо ти зневажив рідну мову,
Ту, що земля тобі дала.
Ту, що не вбили царські трони,
Ту, що пройшла крізь бурі всі,
Крізь глузи й дикі заборони
И постала нам в усій красі.
Для тебе й Київ напіврідний,
І Мінськ піврідний, і Москва...
Бо хто ти є? Іван Безрідний,
Іван, «не помнящий родства»!
Д. Білоус
VI.
Підсумки уроку
Чому ми називаємо
мову суспільним явищем?
Назвіть основні
функції мови та коротко охарактеризуйте кожну з них.
Яку роль відіграє
мова в збереженні надбань народу?
VII.
Домашнє завдання
Як ви розумієте вислів «Людина байдужа до рідної мови - дикун. Вона шкідлива самою
своєю суттю, бо її байдужість до мови породжується цілковитою байдужістю цієї
людини до минулого, сучасного і майбутнього свого народу». Свої міркування покласти в основу твору-роздуму.
Комментариев нет:
Отправить комментарий