Позакласна робота

Шоу - програма  "Я люблю Україну!"

Андріївські вечорниці

.

Українська світлиця ,святково прибрана лавка, стіл, піч, горщики, макітри. На  стінах вишиті рушники, доріжки, салфетки. На столі вишитий рушник, а на ньому запашний хліб, сіль та мед.

       

        Відео №1 «Як у нас на Україні»

Ведуча1: Україно! Чарівна моя, ненько, найкращий куточку  землі, солов `їна пісне! Ти прекрасне, але найбільше твоє багатство – народ. Народ чесний, трудолюбивий, нескорений, міцний, як граніт, співучий, дзвінкоголосий.

Українці – то є назва  славного народу,

Україна – то край славний, аж по Чорне море,

Україна – то лан пишний, і степи, і гори,

І як мені Україну щиро не кохати,

Мене ненька по-вкраїнськи вчила розмовляти!

Ведуча2: Україна…Рідний край…Золота, чарівна сторона. Земля , рястом заквітчана, зелом закосичена. Скільки ніжних, ласкавих слів придумали люди, щоб висловити свою любов до краю, де народились.

Ведуча1: З давніх-давен линули по світу слова про Україну, про щирий і  працьовитий народ, про її гаї зелені, про тихі ріки та озера. Наша Україна славиться великими традиційними святами та обрядами. Кожен, хто не черствіє душею, хто сповнений любові, доброти  до української спадщини повертається до традицій свого народу.

Ведуча2:                            Що таке Україна? За віконцем калина,

тиха казка бабусі, ніжна пісня матусі,

Дужі руки у тата, під тополями хата,

Під вербою криниця, золотиста пшениця.

Серед лугу лелека і діброва далека.

Ведуча1: Узимку, коли завершувалися роботи частішали дівочі та парубочі гуляння.

Ведуча2: Це було 13 грудня і вважається днем пам`яті мученицької смерті одного із дванадцяти апостолів Христових – Андрія Первозданного.

Ведуча1: За церковними легендами святий проповідував християнство у Скіфії і дійшов аж до Києва, де на одному із пагорбів поставив хрест і сказав: «Чи бачите гори ці? Повірте мені, на них засяє благодать Божа!» Згодом там, де він установив хрест, було споруджено Андріївську церкву.

Ведуча2: Я хочу, щоб сьогодні ожили перед нами вечорниці в ніч на Андрія.

Ведуча1: Хай сьогоднішнє свято відкриє перед вами гості розум, мудрість, щедрість нашого народу!

Звучить відео №2 «Вечорниці» 1 частина

Господиня. Господи! Як подумаєш…А де ж дівчата!

        

Стукіт в двері

1 дівчина : Добрий вечір вашій хаті,   (Уклін  господині),

                    Чи веселі вечорниці в нашій Україні.

                    Добрий вечір, господине, славна молодице.

                    Чули, що у цій хатині будуть вечорниці.

Дівчинка:   Українські вечорниці

                      Починаєм  перший  раз,

                      Хай сміх, і пісня ллється

                      В серці кожного із нас.

Хлопчик: Обійдіть весь світ безмірний

                   І скажіть в якій країні

                   Так зберігся скарб безцінний,

                  Як у нас, на Україні?

Дівчинка: Просим всіх на наше свято,

                    Превелике, пребагате,

                     Від зірниці до зірниці

                     Хай лунають вечорниці.

Господиня: Добрий вечір, добрий вечір, любі гості!

                    Просимо, просимо.

                    Поспішайте, дівчатонька,

                    Все приготувати,

                    Бо пора вже вечорниці

                    Всім нам починати.

Вмощуйтесь зручніше. Будьте як вдома. Сьогодні вечір, у який мають здійснитися ваші надії. Погляньте як колись дівчата ворожили, щоб дізнатись про свою долю, і хто їм у цьому допомагав.

           Відео про ворожіння .2 частина

Господиня: А ви хочете знати свою долю, дівчата?

Дівчата: Хочемо!

Н.Я.Хочемо, господине, хочемо!

Господиня. Зараз ми поворожемо…

Відео   «Ой говорила чиста вода»

1)Ворожіння   Миска

2)»Шапка»                          Пісня «Коля»

Господиня. Шановні гості, на українських вечорницях не тільки ворожили, але й розважались.

Конкурс «Заплети косу»     Мелодія

ДІВЧИНА.       Господине, давайте ще поворожемо               

Чобітки веселі в мене,

Як піду гуляти,

Чобіточки тупотять,

Хочуть танцювати.

Дівчата.Давайте  потанцюємо

Віка. А я не хочу  танцювати, в мене ноги болять..

Наташа . Я бачила як ти за…

Танок під пісню «Двічі в одну річку..»

ДІВЧИНА.       Господине, давайте ще поворожемо     

Господине. Давайте, тільк и з гостями..(з чобітками)

Господиня: Колись, щоб знати, котра з нас швидше заміж вийде, ми складали чоботи до порога. Чий перший на поріг стане та і заміж швидше вийде. Ану , дівчата,спробуйте і перевірте.

ДІВЧИНА.   А ми будемо ворожити

Господиня: Бач, які бистрі й розумні. Гаразд! Хай вже буде по вашому.

Дівчата ворожать за допомогою чобітків.

-          

-         Чи сподобалось вам дівчата свою долю питати?

(Доворожилась, боса до дому піду)

                 (Стук у двері.)

Господиня. О, Панас з Грицьком прийшли!

Сашко: Дівчата, до хати впустіть,!

Вікторія : А ви нас гарненько попросіть!

Віталій.А якщо ви нас не пустите, той чобіт не віддамо..

Сашко: Ми хочемо з вами «Андрія» справляти.

Господиня: О, дівчата! Хіба то вечорниці без хлопців?

                     Ми їх будемо пригощати, а вони нас звеселяти.

                      Заходьте, соколи, без вас вечорниці не відбудуться ніколи. 

                      Спішіть і нам цікаве розкажіть. Де ви бували і що чували?   

                      Будьте сьогодні разом із нами!

(Заходять хлопці у світлицю. Знімають шапки і вклоняються)

Віталій: Добрий вечір, вашій хаті!

Сашко: Добрий вечір. шановні дівчата

Господиня: О, прошу до кімнати, прошу сідати!

Сашко: Ви хочете вірте, хочете ні, але коли ми до вас йшли, то під вербою цукерки, горіхи та яблука знайшли.

(Сашко показує кошик із ласощами)

Вікторія : Де? Де?

Наталя: Ану, покажіть!

Ліза: Ой, та ви нас не смішіть! Адже всі знають, що цукерки, горіхи та яблука на вербі не виростають, а їх у крамниці купляють.

Сашко : Е, щоб хто не казав, але я знаю ці дарунки Святий Андрій прислав .

Господиня. А що цікавого нам Гриць розкаже?  

 Гриць- А я люблю  на печі спати! (Лягає.)

Мелодія « Веталь»

Грицю, Грицю, до роботи,

В Гриця порвані чоботи.

Грицю, Грицю, до телят,

В Гриця ніженьки болять.

Грицю, Грицю молотити,

Гриць не здужає робити.

Грицю, Грицю, врубай дров,

Та я нездоров.

Грицю, Грицю, хоч жениться,

Хочу

Грицю, Грицю, до Марусі

Зараз, зараз уберуся.

Гра  «Гриць, злови наречену»   мелодія» «Розпрягайте, хлопці, коні»

Дівчина. Давайте ж ворожити..

Стукіт

Сценка з гарбузом

Голос з коридору «Хлопці, допоможіть!»

Господиня.Це наш Петро! Знов якась дівка відмовила в сватанні.

 Заходить Петро.

Господиня. Що сталось, Петре.

 Петро. От клята дівка Уляна, я ж до неї і так і сяк……

Господиня . Не сумуй, Петре.

Петро. Я і не сумую та батько буде бити. До кого тепер свататись.

Ліза. Чи ти ,Петре, не доріс.

Нат. Чи ти, Петре, переріс,

Віка.  Чи не рублена хата,

Чом не люблять дівчата

Господиня.Може ти  гарбузову кашу більше любиш ,ніж дівчат

Господиня. Хлопці , ну що ти зголодніли, хочете вареничків

Відгадайте загадку: 

 Химерний, маленький,

Бокастий, товстенький 

              Коханчик удався,

             У тісто прибрався,

             Чимось смачним напхався,

              В окропі купався.

             На смак уродився,літали

             В макітрі скакав…

             Не довго нажився, -

             У дірку скотився,

             Круть–верть – та й пропав.

             Хотіла догнати –

             Шкода шкандибати:

           Лови – не лови!

           А як його звати –

          Лінуюсь сказати,

           Скажіть мені ви!

Господиня. А ось вам _вареники! Ставить макітру.

 

 Обіграти пісню «А мій милий вар…»

 Ворожемо на свічках «Виливання на воску»

Ворожемо «Скринька майбутнього»

Конкурс «З мішком та зав’язати хустки»

Господиня. Моя бабця казала ,що колись на вечорницях сплітали віночок і підкидали в гурті дівчат.На кого віночок впаде,та перша заміж піде.

Ворожіння «Віночок» Пісня «Дівчина-весна»

Дівчина. Сумно стало.Тож заграйте нам музики .Заспіваймо.

Співають «В саду гуляла»

Відео про вареники

Дівчата, а де ж ваші вареники?

Андрій: Скажіть, любі панночки, ви бублики вже напекли? Тож, несіть їх сюди. Маєте без допомоги рук бублик надкуситиГосподиня: А я мушу тобі підказати: якщо дівчиина бублик надкусить, тій треба цього року рушники вишивати, щоб старостів приймати.

Андрій:. Ну, то що, шановне товариство, будемо починати? Давайте, хлопці, мені допомагати. Ви  з коридору довгу палицю візьміть, бублики на палку накладайте та, щоб не впали вважайте.

(Хлопці все роблять, що Андрій просить)

Вікторія : Годі, годі. хлопці, з нас кепкувати, зараз ви нам покажете, як ви будете калиту  кусати.

Максим :  Ми так замучилися, проголодалися, може нам би чого з’їсти?

Господиня :  А тепер давайте паляницю ділити.

(підвішують калиту на зріст людини)

 -  А хто ж буде Калитинський ?

  Хай Андрій  буде вартовий , а Адам - писар .

 Хлопець:  Добрий вечір пане Калитинський !

Андрій :  Добрий вечір пане Коцюбинський !

Хлопець:  Я приїхав калиту їсти !

Андрій :  Їж.

 Хлопець:  Я кусну.

 Хлопець:  А я мазну.

(Всі хлопці беруть участь у кусанні калити. Паляницю одержують ті, хто вкусить  і не засміється. Всіх хто засміється мажуть сажею).

Господиня . А тепер погляньте як ще гадали дівчата в ніч на Андрія.

Відео про ворожіння за допомогою воску, вишневої гілочки та різних предметів (ляльки, перстня та коралів).

Руслана : Ми гуляли, веселились,

                  Усім весело було.

                 Вечорниці завершились

                 І здається все пройшло.

 Наталя :  Ні, так  просто не проходить,

                   В серці струночка бринить.

                   Про шкільні ці вечорниці

                  Спомин в серці буде жить.

Господиня : Ось і ожили перед нами ігри  і забави  нашого народу. Тепер

головне, щоб вони і надалі не пішли у забуття. Міцний наш  рід, жива у ньому пам'ять про минуле. Тож бережіть цю прекрасну, невичерпну скарбницю

Господиня Зі святом, вас, Андрії, Андріївни та Андрійовичі!

Нехай ніколи не гасне вогонь ваших сердець на добро та радість  людям!

Пісня

А тепер, шановні гості, запрошуємо скуштувати вареників, калити.

Любові пам’ять незабутня…Жінки в житті Т.Г. Шевченка

Слайд2   Відео   (красива мелодія)

Моя любов,
Моя висока!
Не відпускай мене,
Храни!
Храни від буднів,
Злого ока,
Храни мої  пречисті
Сни!

І хай я мучусь,
Хай неспокій!
І біль терзань –
Мої вони!
Моя любов,
Моя висока,
Не відпускай мене,
Храни!

На голови, де наче солов’ї
Своє гніздо щодня  звивають будні,
Упав романс, як він  любив її
І говорив слова  їй незабутні.

 Слайд   Відео  (Шербузькі зонтики)

 Слайд     (картинки)   мелодія

Поліна
Стрілися двоє, що долею схожі,
Може, десь тут або десь там…
Дивлячись в очі: чи вірити можна
Теплій руці і привітним словам?

Влад
Берег любові в далекім тумані.
І допливем, коли тільки удвох,
І допливем, коли стільки бажання…
Берег любові і хвилі тривог.

Поліна
Стрілися двоє в житейському морі.
Може, сьогодні, а може, колись…
В серця питаються: йти далі поруч
Чи, постоявши, навік розійтись?

Поліна
Чому це в тебе печаль на обличчі?

Влад
Чом на щоці твоїй тиха сльоза?

Музика стихає.

Радміла
Шановні друзі, напевно, трохи сумною поезією ми розпочали наш захід… Але ж яка висока і прекрасна мудрість у цих рядках! У кого з нас не щемить душа, коли чуємо ніжні слова?
Тарас Шевченко кохав палко і не задля натхнення, а шукаючи в коханні жіночий ідеал. Кохання Шевченка і його любовна лірика допоможе глибше розкрити нам сутність Поета.

Слайд   Відео  Вступ

Руслана 

Першим сильним почуттям Тараса було його дитяче кохання до сусідської дівчини Оксани Коваленко.

Слайд      Відео   «Втрачене кохання»

Слайд   ( Картинки  малого Тарасика)   Мелодія

Тарас    Слава Рудь
Мені тринадцятий минало,
Я пас ягнята за селом.
Чи то так сонечко сіяло,
Чи то мені чого було,
Мені так любо, любо стало,
Неначе в Бога…
Як прийде Оксаночка, скажу: «Ти моя зіронька».

З'являється дівчинка у вишитій сорочці.

Тарас (радіє). Ось іди, Оксаночко, сюди, щось тобі покажу.
Оксана. Ну що?
Тарас. Та йди ближче.
Оксана. Та я й звідси почую.
Тарас. Знаєш, я кидаю дяка і йду в Лисянку.
Оксана. А чого? Не помирили?
Тарас. Ні, не те: буду там учитися на маляра.
Оксана. О? Так уже годі на кобзаря — підеш на маляра?
Тарас. Років зо два буду малярем!
Оксана. А що це таке — маляр?
Тарас. Як що? Що схотів, те й намалював. Схотів — дерево, схотів — хату, а схотів — козака.
Оксана. Ти бач! Он воно що!
Тарас. Зароблю грошей — поставлю хату з віконницями. Віконниці розмалюю лілеями або барвінком, а на дверях... ех! Козака змалюю на стіні! (Пауза) Тебе змалюю та й дивитимусь на тебе.
Оксана (підходить ближче). Таке вигадаєш! Бідний ти, Тарасе, у тебе й сорочка не біла.
Тарас. А ти знаєш оту пісню «Ой зійди, зійди, зіронько моя вечірняя»?
Оксана (тихенько). Ну то й що?
Тарас. Гарна ти! Немає кращої за тебе!
Оксана. На всю Кирилівку?
Тарас. І на всю Кирилівку, і на весь білий світ! 

Слайд   Відео  Тарасик  та Оксаночка

Слайд   (картинки зорі, української дівчини)  

 Ляна співає

Ляна  ставить троянду у вазу.  №1

Руслана
Мало кому в коханні так не щастило, як Тарасові Шевченку. Маючи унікальні таланти, гострий розум, товариську вдачу, привабливу зовнішність, він, здавалось би, був приречений на успіх у жінок. Натура творча і вразлива, Кобзар часто закохувався. І в нього закохувались. Та особисте життя великого українця так і не склалося. Не судилось Тарасові Шевченку продовжити свій родовід у наступних поколіннях.

Слайд    Відео    «Така її доля»

 Виходить Поліна , сідає за стіл

Слайд     (Фото Репніної    ---  Мелодія)

Радміла
Вернути б час, і ти  – Варвара,
Сумна, задумана княжна,
Ти б утекла з Яготина
Аж за Урал, де, наче хмара,
Пісок підводивсь над тобою,
Де цар кривавою рукою
Вершив безбожнії діла.
Ти б у задушливу казарму,
Як вірна подруга, прийшла…
Ти  берегла б його пісні…

Слайд    Відео   Варвара Репніна

Слайд       ( Фото Варвари та Шевченка)  Мелодія

Руслана.   Варвара Репніна  зі шляхетного роду українських вельмож. Її  мама, княгиня Рєпніна, доводилася онукою самому гетьману  Розумовському. Усі її називали  доброю та щирою.
У жовтні 1843 року сталася для неї надзвичайна подія — до Яготина завітав Тарас Шевченко. Зачарована ним, вона відчула, що він — обранець  її  серця. Коли б вона  бачила з його боку любов, то, може, відповіла б йому пристрастю, бо його не можна не любити.

Радміла.  Вона  написала повість свого життя і дала Тарасові подивитися. Поміж сторінками виразно читається освідчення в коханні. Вона  бачила,  що вразила його, але не вдячності вона  чекала, а чогось більшого.
З великої туги і розлуки Варвара захворіла. Її  аристократична родина виключила можливість  такого шлюбу. У подальшому  Варвара  так і не вийшла заміж. Відраду для себе знайшла в релігії.

                                           

                                                  Сценка

Варвара. Якби я коли-небудь палко бажала багатства, то це зараз… Якби в мене ще були мої брильянти!
Шевченко. Варваро Миколаївно, ваші брильянти – то ваша щира душа, прихильна до мене… В вашому   государстві завжди починати якесь добре діло, та ще для рідного народу, та ще рідною мовою, важко і майже небажано. Без надійних людей і без грошей не втну либонь нічого. Помагайте, сестро, будьте ласкаві, ви маєте і силу, і славу, і любите ту країну, що я тепер заходився малювати. ( У руках малюнки тримає)
Варвара. Чи ж треба мені пояснювати? Кажіть, що належить робити.
Шевченко. Поширенням видання буде зручно зайнятись під час дворянських виборів – у Полтаві, в Чернігові…
Варвара. А в Києві? Створена ж спеціальна комісія при канцелярії губернатора… з вивчення пам’яток старовини. Там працюють Максимович, Костомаров, Юзефович. Ця комісія вам могла б допомогти і порадами, і коштами.
Шевченко. Я чув про цю комісію ще в Петербурзі від Куліша. Сам думав зв’язатися з нею чи на службу стати.
Варвара. Я знаю голову тієї комісії – Писарєва. Можу хоч зараз написати  листа до нього. Комісія знаходиться при Київському університеті.
Шевченко. До речі, я збираюся завітати до університету. Думаю там влаштуватися викладачем малювання.
Варвара. Мамин двоюрідний брат, граф Уваров, – міністр освіти. Я гадаю, що він зважить на мої прохання. Я й тут могла б вам допомогти.
Шевченко. Варваро Миколаївно, особливо не турбуйтесь, у мене теж є друзі в Києві – допоможуть.
Варвара. Ми все про малювання. Сподіваюся, що й перо не лежить у вас без діла. Це був би жахливий злочин.
Шевченко. Мудра сестрице, перо справді трохи залежалось, хоч, певна річ, я постійно маю його під рукою. Дякую за турботу і допомогу.
Варвара. Моя допомога – краплина в морі. Але з Божою поміччу здійснимо вами задумане, тільки не знайтеся з людьми дріб’язковими й негідними. Не гнівайтесь на мої вічні проповіді! Я вам набридла, як гірка редька, але я ваш найщиріший друг, найрідніша сестра і не можу не говорити вам правду.
Шевченко. Вибачте, сестро, за те, що завдаю вам постійних клопотів.
Варвара. Багато чесних і благородних душ бажають вам добра.

Мелодія  (Ярослав виходить, а  Поліна  ставить троянду у вазу.  №2)

Слайд   Відео   Ганна 3акревська

Альона  виходить, сідає за стіл. пише…

Альона . Перебуваючи в селі Мойсівці на банкеті у Волховської, познайомилася з Шевченком. Мій чоловік, Платон Закревський,— поміщик, один із власників села Березова Рудка на Полтавщині. Він  неодноразово запрошував до нашого маєтку Тараса Григоровича, щоб написав наші портрети. Наші зустрічі переросли в кохання. Цілу низку віршів присвятив мені палкий поет. Та чи могла я зраджувати свого Платона?

Ярослав.
Якби зустрілися ми знову,
Чи ти злякалася б, чи ні?
Якеє тихеє ти слово
Тоді б промовила мені?
Ніякого. І не впізнала б,
А може б, потім нагадала,
Сказавши: снилося дурній.
А  я зрадів би, моє диво!
Моя ти доле чорнобрива!
Якби побачив, нагадав
Колишнє лишенько лихеє.
Я заридав би, заридав!

Альона   ставить троянду у вазу.  №3

Слайд   ( Фото Надії   Тарновської )  Мелодія

Радміла .   Ще одна жінка в  житті поета—Надія Тарновська

Аліна . Познайомилися ми з Тарасом Григоровичем у селі Качанівка через мого брата - поміщика. Багато віршів і малюнків своїх подарував Шевченко, називав кумою, бо 1845 р. у с. Потік на Київщині ми разом хрестили дитину в дяка. Маю ще один, дорогий для мене подарунок — збірочку «Кобзар» з дарчим написом: «Моїй любій єдиній кумасі Надії Василівні Тарновській — кум Т. Шевченко». Відчувала, що подобалася поетові, та... не судилося.

Ведучі   читають вірш «Надії  Тарновській ».     Лірична музика...

Великомученице кумо!
Дурна єси та нерозумна!
В раю веселому зросла,
Рожевим цвітом процвіла
І раю красного не зріла,
Не бачила, бо не хотіла
Поглянути на божий день,
На ясний світ животворящий!

Сліпа була єси, незряща,
Недвига серцем; спала день
І спала ніч. А кругом тебе
Творилося, росло, цвіло,
І процвітало, і на небо
Хвалу творителю несло.
А ти, кумасю, спала, спала,
Пишалася, та дівувала,
Та ждала, ждала жениха.

Мелодія    Аліна  ставить троянду у вазу.  №4

Радміла . Під час перебування в рідному селі 1843 року сподобалася поетові донька отця Григорія Кошиця — Федосія. Ще дитиною Тарас у панотця наймитував. Коли 26 вересня 1845 р. Шевченко приїхав до Кирилівки на храм, то симпатії до молоденької попівни у нього поглибилися, і він до неї посватався. Батьки не захотіли віддавати доньку за свого колишнього наймитчука, хоча поет їй подобався. Бідна дівчина так важко переживала своє нещастя, що згодом збожеволіла.

Слайд   ---відео  «Тополя»   Т. Шевченко

Слайд    ( Фото Агати Ускової)

Руслана. У часи солдатчини у Т. Г. Шевченка виник платонічний роман із дружиною коменданта форту Агатою Усковою. Вона була не молода й не така вже красуня, але досить приваблива й жіночна. Поет майже щодня обідав в Ускових, і єдиною його розвагою були часті прогулянки з Агатою за фортом. «Ця найпрекрасніша жінка для мене — справжня благодать Божа,— писав він друзям.— Я покохав її високою чистою любов'ю». Глузування оточуючих з приводу спільних прогулянок зробило своє. Платонічний роман скінчився.

Слайд     Відео     Агата Ускова

Слайд       (Фото  жінок)   Звучить  лірична  мелодія.

Влада виходить, сідає за стіл….

Влада.     «Обличчя доброзичливе, рухи повільні, голос приємний… Говорив гарно, плавно, особливо добре читав у голос. У товаристві тримався скромно, карт не любив, жіночого товариства не шукав.
Шевченко був у нас, як у рідній сім’ї, всі його дуже любили. Надя була тоді ще маленькою. Бувало, візьме її на руки, сміється до неї ясною посмішкою. А Наталі біля нього всім серцем. Співала йому. Вона була улюбленицею Шевченка. Він вчив її українських пісень.
Тарас Григорович любив природу, пісні. А коли він де-небудь чув українські пісні, то плакав. А як він любив квіти! Прості польові ромашки, маки, дзвіночки…»

Влада  ставить троянду у вазу.  №5

Радміла.   Несподівано для всіх Шевченко захотів одружитися із Харитиною Довгополенко, гарненькою дівчиною-кріпачкою, що була служницею у троюрідного брата Варфоломія. Від вересня 1859 р. до кінця червня 1860 р. поет довідувався у листах, чи вона піде за нього, просив її,  намовляв. Брат відмовчувався, а згодом відповів, що Харита  стала  грубіянкою,  завела роман із писарем. Таким чином поета хотіли переконати в необачності такого шлюбу. «Шкода, а мені луччої жінки не треба»,— сумовито погодився поет.

Влада    ставить троянду у вазу.  №6

Слайд       (Фото  жінок)   Звучить  лірична  мелодія.

Руслана. В останні роки життя Шевченка охопила туга за родинним теплом, жіночою ласкою та опікою. «Оженіть, будьте ласкаві,— писав він своїм друзям в Україну.— А то так і пропаду бурлакою на чужині». Поет мріяв про влаштування власного гнізда над Дніпром та господиню — друга в хаті, близьку й віддану дружину.

Радміла . Усе сильніше Шевченка захоплює бажання одружитися: «Чи сяк, чи так, а я повинен одружитися, а то проклята нудьга скине мене зі світа».

     Слайд    Відео  Ликера Полусмакова

     Слайд    Фото Ликери

Вікторія . (перед дзеркалом стрічки і намисто міряє) «Коли Т. Г. Шевченко посватався до мене, покоївки-кріпачки Ликери Полусмакової (а я на той час служила в Петербурзі в українських поміщиків), його друзі були шоковані. Такий нерівний шлюб засуджували всі, та поет лишався невмолимим. Найзаповітнішою мрією моєю було визволитися від кріпосного рабства, і вона здійснилася, бо наречений мій прагнув усією душею зробити мене вільною. Поет найняв для мене вчителя, щоб стала я письменною. І, коли вже наближалося весілля, настала розв'язка: несподівано прийшовши додому, мій коханий застає мене в обіймах учителя. Розрив наших стосунків загострив хворобу Шевченка. Біль у грудях, на який він все частіше скаржився, поєднався з душевним болем».

Вікторія  кладе   квітку у вазу.№7

Слайд  ( Фото Чернечої  гори)    Мелодія

Руслана .   І все ж багато років потому вже старою Ликера приїхала з Петербурга до Канева. Мабуть, щоб замолити гріхи юності, вона до кінця свого життя доглядала за могилою Кобзаря і була похована біля Тарасової гори.

Радміла.   Сім прекрасних троянд було у житті Шевченка, та, на жаль, вони всі зів'яли, так і не подарувавши поетові великого щастя. І все-таки жаль, що не знайшлося у житті поета жінки…

Руслана.

Яка б могла йому сказати:
Любове святая моя,
Богине моя страждальна,
Вже скільки спливло років,
А ти у мені світанна.
І скільки б лишилось днів
На рідній землі прожити…
Та навіть як стану житом,
Знов шепотітиму вітру,
Щоб ти повернувсь мені,
Журавлику-чорнокрил,
Загублений мій коханий,
Я навіть свій день останній
Летіти до тебе стану,
Допоки вистачить сил.

Слайд         Відео     «Цвіте терен»

Слайд  Фото Шевченка   (Мелодія)

Радміла.

 Жінки Шевченкової долі…

І не зірки, і не квітки.

Не манекени злотоголі,

І все ж, незвичні то жінки.

Вони були  в  його  житті,

Чужі  й миттєво дорогі.

В буденній підлості  і в дикій суєті

Такі безвольні й вольові.

Їх не судімо, бо не в цьому суть,

І все ж не кожній випало би  бути

Жінкою  Шевченкової  мрії.

Любові пам'ять не забутня Т.Шевченко